Читати книгу - "Інформатор"

— Якраз про це я й говорив вам, містере Вестбей.

Клайд повільно розвів руки, визнаючи поразку, і криво посміхнувся:

— Хіба у мене є вибір?

Важко було сказати, Бонн Дюбос — це справжнє ім’я чи псевдонім. Принаймні, Клайд Вестбей цього не знав. Він не належав до п’яти «кузенів», що становили правлячу верхівку банди. Жоден із них не мав прізвища Дюбос. Молодший брат Дюбоса Неш Кінні загинув у перестрілці, що стала результатом невдалих перемовин наркоділків у Корал Гейблсі в 1990 році. За інформацією ФБР, Неш Кінні народився у Луїзіані в 1951 році й братів не мав.

Клайд зізнався, що про історію банди він знав небагато — окремі фрагменти, достовірність яких викликала сумніви. Ці хлопці не збиралися за столом для покеру, щоб потеревенити про славне минуле. Насправді, з «кузенами» він провів дуже мало часу. Сказати по правді, Вестбей взагалі не був впевнений, що ці люди — родичі. Лише через два роки співпраці з мафією Клайд зміг познайомитися з усією п’ятіркою.

Бонн Дюбос не мав адреси, водійських прав, номера соціального страхування, ідентифікаційного номера платника податків, паспорту, рахунків у банку чи кредитних карток. Цю інформацію підтвердили у ФБР, і саме тому виникла теорія про те, що це псевдонім, який використовувався вже багато років. На цю людину не було зареєстровано жодної податкової декларації. За словами Грега Маєрса, Дюбос не раз одружувався і розлучався. Проте, ФБРівці не знайшли підтверджень цього — ні свідоцтв про шлюб, ні документів про розлучення.

Першим «кузеном» був Генрі Сколі. Усі називали його Хенком і вважали племінником Дюбоса, сином брата, який загинув у перестрілці. Але якщо не було ніякого брата, то хто, в біса, такий цей Хенк? Щось у цій історії не сходилося.

Хенку було близько сорока років і він працював у Бонна водієм, охоронцем, компаньйоном для гольфу, товаришем по чарці й виконував ще безліч інших завдань. Усе, чого хотів або потребував Бонн, було зареєстровано на Хенка. Якщо Бонн бажав нову автівку, він посилав по неї Хенка і той купував її. Якщо Бонну хотілося поїхати до Лас-Вегаса, щоб весело провести там тиждень, Хенк домовлявся про літак, лімузин, кімнати в готелі, повій і, звісно, супроводжував його. Та найважливішим було те, що саме Хенк передавав накази Дюбоса іншим. Бонн не користувався телефоном чи електронною поштою, принаймні, не для брудної роботи.

Клайд передав агентам обидва свої телефони, повідомив паролі до них, і тепер стежив, як двоє агентів завантажували його данні. Серед контактів було два номери Хенка Сколі, але ФБРівцям вони й так були відомі.

Вестбей не знав, де зараз мешкає Бонн. Він часто переїздив, проводив по кілька місяців то тут, то там у нових будинках, яких у Флориді збудував чимало. Він також не міг сказати, жив Дюбос сам чи з кимось.

Ще двоє «кузенів», Вінс і Флойд Метони, теж вважалися родичами Дюбоса. Разом із Хенком це вже була четвірка. П’ятим був Рон Скіннер, іще один ймовірний племінник Бонна. Скіннер жив на узбережжі поблизу Панама-Сіті й управляв баром, магазинами з алкоголем, цілодобовими магазинами та стриптиз-клубами — наявність таких закладів була необхідною для відмивання грошей. Брати Метони управляли обширною мережею нерухомості банди. На Хенку були готелі, ресторани та парки розваг. Це була злагоджена й дисциплінована команда управлінців, де всі важливі рішення приймав Бонн; він же займався усім, що було пов’язане із відмиванням грошей із «Ключа до скарбів».

Наступний рівень становили менеджери, такі чоловіки, як Клайд, що управляли багатьма напівлегальними закладами. Вестбей знав, що до цієї групи входило близько дванадцяти людей, однак він не зустрічався з ними усіма особисто. Воно й не дивно, адже це не була одна велика та щаслива корпоративна родина зі щорічними пікніками і днями «приведи дитину на роботу». Складалося враження, що Бонн не хотів, щоб підрозділи багато знали один про одного. Десять років тому Клайд працював у готелі в Орландо, коли почув про відкриту вакансію в Форт-Волтон-Біч. Він зважився подати свою кандидатуру, адже хотів жити поблизу океану. Через рік Клайд уже працював помічником менеджера у «Блакитному замку», не усвідомлюючи, що він став частиною кримінального світу Прибережної мафії, хоча самої цієї назви ніколи не чув. Вестбей познайомився з Хенком і дуже йому сподобався, тож невдовзі отримав підвищення і чималу прибавку до зарплатні. Клайду гарно платили, значно більше від середньої зарплатні на такій посаді, й він наївно вірив, що так було заведено в імперії Дюбоса. Насправді ж таким чином мафія купувала його лояльність. Коли Кайд став керівником і добре зарекомендував себе на новій посаді, Хенк розповів йому, що компанія нещодавно придбала «Хвилі серфера» півмилі вздовж пляжу. Компанію, штаб-квартира якої була розташована в Белізі, реструктуризували, а Вестбея призначили управляючим двох готелів у Форт-Волтон-Біч. Його зарплатню знову подвоїли, а ще дали 5% частку в новій компанії «Зірка С». Клайд вважав, що Хенку та деяким іншим партнерам належить решта 95%, але не був до кінця впевнений у цьому. Згодом Клайд дізнався, що це лише частина змови.

Для нього злочинне життя почалося, коли одного дня приїхав Хенк і привіз із собою готівку — 40 тисяч доларів, усі в купюрах по 100 доларів. Він пояснив, що відмивати брудні гроші в готелях важко, адже майже всі транзакції відбуваються через кредитні картки. Однак у кожному готелі були переповнені бари, де багато клієнтів і досі розраховувалися готівкою. Хенк детально пояснив, що брудну готівку потрібно буде систематично додавати до грошей у кожному з барів. Він ніколи не використовував термін «відмивання грошей», віддаючи перевагу старому доброму «підтасовуванню готівки». Від того дня денною виручкою з кожного бару займався Клайд — і ніхто більше. З часом він навчився