Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Скоґландія 📚 - Українською

Читати книгу - "Скоґландія"

224
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Скоґландія" автора Кірстен Бойє. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 98 99 100 ... 112
Перейти на сторінку:
будинок. Одним-однісіньким стрибком вона доскочила до тисового куща, де мала сховатися й чекати, поки наспіє допомога. Йоас усе їй докладно описав.

До одягу їй там і сям почіплялися невеличкі камінчики, і вона обережно пострушувала їх долонею. Жодної подряпини, лише трохи боліла рука. Але бігти вона не заважатиме, і це головне.

Ярвен придивлялася до мансарди, намагаючись розгледіти, чи мигає там світло. Але вікно було темне. А що, як у Каїри нічого не вийшло? Що, як Нагіра не прийде?

Уже вранці, не пізніше, Тяркс виявить, що Ярвен зникла. Отоді вони й спустять собак.

— Ти це розумієш? — нагадувала їй Нагіра. — Якщо втечеш від них через балкон, то без нашої допомоги з парку не виберешся ще довго. Без нас ти взагалі звідти не виберешся! І про це знають і вони. Вони спустять собак, Ярвен, і що буде далі, краще тобі не розповідати.

Ярвен тільки похитала головою.

— Тому з кімнати тобі можна буде вислизнути аж після того, як ми відповімо на твій сигнал і ти впевнишся, що ми вже йдемо! — наказувала Нагіра. — Коли тричі прокричить уві сні птах, так і знай: це ми. А поки не почуєш нашого сигналу на знак того, що ми вже в дорозі, нікуди не рипайся! Бо якщо тебе знайдуть собаки, тобі гаплик.

Але вони не могли передбачити того, що оце сталося. Що чекати Ярвен доведеться зовсім не в кімнаті, хоч би якою небезпекою загрожувала їй втеча. Вона припала під кущем до землі.

Згодом почулися голоси. Вигуки, крики, тупотіння ніг по гальці, різкий, пронизливий свисток.

Ярвен ще глибше втислася в кущ і завмерла в очікуванні.

* * *

Щойно той пронизливий свисток вихопив Норліна з неглибокого, тривожного сну, він подався вниз. У голові гуло, пальці, коли він, не спиняючись, заходився зав’язувати на собі пояс халата, не слухались.

На важкій залізній огорожі, що оточувала парк і ховалася за високими кущами з внутрішнього боку, тепер повсюди спалахнули прожектори. Вони протинали захмарену ніч мовби широкими світляними просіками, повертали праворуч і ліворуч, поки в парку вже не лишилося жодного темного куточка. Безладно метушилися охоронці, тримаючи напоготові автомати.

— Ворота замкнено! — гукнув Больштрем. — Вона має бути ще десь тут! Спускайте собак!

З темряви випірнув собаківник і притьма подався до собачої будки.

— Стій! — гаркнув Норлін. У голові в нього гуло вже просто-таки нестерпно. — Стій! Не треба собак! Я не дозволяю!

Собаківник став і перевів запитливий погляд з Норліна на Больштрема, який саме міцно схопив віце-короля за руку.

— Послухай мене уважно, Норліне, — сказав Больштрем. — Ота мала паскуда, кухарка, щойно подавала світлом якісь сигнали, ми її за цим ділом застукали. Ніхто ж не сподівався, що те дурне дівча на таке здатне?! Певна річ, намовити її могла лише Ярвен. А сама твоя чарівна доця щезла з кімнати, і двері на балкон — навстіж. Хто б міг подумати, що якесь дівчисько зважиться стрибати з такої висоти!

Норлін затис долонями скроні й закричав:

— У такому разі її треба шукати! — Навіть йому самому власний голос видався чужим. — Якщо вона ще в парку, то їй не пощастить утекти від нас! Нехай охорона шукає її, й Тяркс із Гільґардом теж! Досить буде дівчину впіймати, її смерть нам не потрібна. Якщо нацькуємо собак, вони її роздеруть, ти ж знаєш, Больштреме! Їх дресирували лише на це! Я забороняю! — Голос у нього зірвався, і собаківник знов запитливо поглянув на Больштрема.

— Спокійно, Норліне, вгамуйся! — промовив той. — Краще поміркуй! Якщо вона подавала сигнал Нагірі та її людям, то вони прийдуть, щоб визволити її, і хтозна, як воно ще обернеться. Ми не знаємо їхніх планів, вони щохвилини можуть наставити нам пастку. Тим-то їх потрібно випередити, і то негайно!

— Я забороняю! — закричав віце-король. Кожне слово громом віддавалося в його зболеній голові, так ніби хотіло розколоти її навпіл. — Я забороняю! — Він рвучко випручався з Больштремової руки й звернувся безпосередньо до собаківника: — Якщо ти всупереч моїй забороні спустиш собак, то вчиниш державну зраду! А ти знаєш, яка покара чекає за державна зраду! — І ребром долоні різко провів собі по горлу.

Собаківник уклонився. У світлі прожекторів його обличчя було тепер біле, як стіна.

— Згодом ти про це ще пошкодуєш, Норліне! — промовив Больштрем.

— Усім шукати! — закричав Норлін. — Прочісуйте парк! Прочісуйте кожен кущик, кожен куточок! Щонайпізніше за півгодини її треба знайти, я наказую!

— Ти збожеволів, Норліне! — промовив Больштрем. Його голос був сповнений зневаги.

Заметалися промені прожекторів, і охоронці, понахилявшись, подалися підтюпцем у різні боки, зазираючи під кущі й перегукуючись. Часу в них лишалося обмаль.

На вигуки, що долинали з одного з вікон у мансарді, спочатку ніхто не звертав уваги, та потім усі раптом покидали те, що робили,

1 ... 98 99 100 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скоґландія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скоґландія"