Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

Спускаються з неба суворі ельфи,  що нарешті змогли дістатися до кімнати-алтаря. З-під землі виповзають темні постаті  -  то демони, родичі Маріели та Сандро спішать на допомогу. Все менше і менше перед ними залишається перешкод. Але все ж  пентаграми на підлозі,  стінах заважають їм просуватися швидко.

А дівча от-от запалає.

Сандро дістається до олтаря й хватає оніксові ремені. Вони обпікають йому руки. Він намагається розірвати їх, але вони не піддаються.  Рве зубами – не виходить. Син  проти батька. Хто з них  встоїть? Хто переможе?

Маленька ящірка раптом вистрибує  на стіл, блискавкою пробігає по заговореним путам,  яскраво поблискуючи у напівтемряві дорогоцінним камінням. Щойно чарівна істота торкається оніксової  пластини,  як  ремені рвуться – один, інший…

- Дякую, - шепоче їй Олеся.

Тася затихає – молитви Костянтина роблять свою справу. Волосся вже не просто димить. Воно горить яскравим пломенем. Одяг на грудях  починає  темніти від  жару, що вбиває  малу зсередини.

Виє від  розпачу ельф, грізний Аркх, що бореться з останньою пентаграмою. Він  кидається на неї  і власним тілом тушить останні вогняні слова і знаки.

Рветься третій ремінь ... Юне тіло починає світитися зсередини ... Немов намагаючись загасити вогонь, що розгоряється, навколо дівчинки злітають метелики. Сотні, тисячі. То привіт від  Велми, про місцезнаходження котрої  все ще невідомо.  Їхні крильця обгорають і вони падають замертво. Але на їхньому місці з'являються інші. Вони задмухують вогонь і перешкоджають йому спалахнути в повну силу.

- Та хто ж ти така? – подумки звертається Костянтин до Тассі та прискорює темп.

Рветься четвертий ремінь, і Сандро підхоплює дівчинку на руки, вириваючи знесилене тіло з  екзорцистського кола.

- Дякую, - шепоче знесилена Тамарі і падає  в дбайливо підставлені обійми Олесі та Маріелли.

- Дякую,  сину, - шепоче, благословляє,  фантом матері Сандро,  що нарешті звільнився від  прокляття й може залишити ненависні стіни будинку Костянтина.

Сандро, вже готовий вискочити із останнього кола, зустрічається поглядом із батьком.

- Пробач, - мовчки шепочуть губи Костянтина. Вогненним караючим вихором у останній спробі завершити свою  розпочату справу,  він спалахує і мчить прямо на дівчинку, просто на сина.

Сандро намагається закрити дівчинку собою, повертаючись спиною до вогняного вихору. А навперейми вогню вже мчить Аркх, який подолав останню перешкоду. Саме він прийняв останній,  палаючий удар на себе,  прикривши своїм тілом і Сандро,  і свою  Обрану...

***

Цієї ночі мешканці міста Наїс спостерігали дивовижну картину. Величезним багаттям спалахнув будинок на пагорбі. Полум'я жадібними пелюстками злітало в небо. Темрява, що клубилася навколо вогню, поступово відступала. А на її місці в небо злітали в дикому танці хмари з яскравих метеликів. То вирували душі загиблих  в цьому страшному будинку чарівних  створінь.

Тільки з настанням світанку люди зважилися підійти до попелища. Згорбившись, на мокрій від ранкової роси траві, сидів сивий старий. Сидів і плакав, згадуючи останнє "Прощаю" свого сина перед тим, як пораненого вогнем і напівживого його забирали в ніч величезні демони. Пліч о пліч із  демонами уносили Аркха та його наречену ельфи,  що сяяли у ночі дивним блакитним сяйвом.