Спок сидів у капітанському кріслі й читав звіт, якого принесла йому на підпис йомен. Фоном, у своїй голові, він чув відгомони чужого задоволення: його т'хайла, Джеймс Кірк, трахав на столі переговорної посолку, яку вони зобов'язані були доставити на раду квадранту. Жінка була справді привабливою, як на смак Спока, тож нічого дивного, що Джим теж...

— Прибери руки від мене! — прошипів Джим, безуспішно намагаючись витягнути руку вулканця зі своєї білизни. Спок стояв за спиною, щільно притискаючись до нього. — Ні, — голос командера був крижаним. І руку справді витягнути не виходило. Він перемістив пальці трохи нижче, і Джим склався навпіл, коли вони здавили його яєчка. — І ти не будеш...

— Нормальна омега, вона яка? Сидить удома, вагітна. Або тіче. Чекає на чоловіка, варить жратву. Непритомніє, побачивши кров, ридає над сопливими мелодрамами. Він має бути тоненьким і білим, як папіроса. А що ми тут бачимо? За монстрами ганяється! Мускулатура, як у альфи. Ну куди це годиться? І свого альфи, мабуть, немає. А хто ж захоче таке... Це...