Привіт, Вікуся, де ти пропала? — Та мала деякі справи по роботі, а що, ти вже скучив? — Дуже, — відказав юнак і взявся обіймати дівчину. — Як ти чудово пахнеш... цей запах твого волосся... він зводить мене з розуму. — То я сьогодні зранку голову помила квітковим шампунем із екстрактом троянди, — посміхнувшись, сказала Віка. — Ай, ти квіточка моя,...
Привіт, Аліно. Давай завтра зустрінемося. — Сашо, я не бачу сенсу в цій зустрічі. Ми з тобою вже все вирішили, і на цьому крапка. — Аліно, та я не зможу без тебе. Прошу, подумай і погодься на ще одне побачення. — Ну гаразд, переконав, — грубо відповіла дівчина й поклала слухавку. А в думках майнула думка: "Як він мене задовбав!"...
Це оповідання викладене тимчасово. Ви завжди можете знайти його у збірці "Короткі оповідання для тебе". Дякую, що читаєте. Злато, ти чому на мене така зла? — Владику, а не треба було лазити з ким попало. — Що ти маєш на увазі? — Давай дурака не валяй, ти добре знаєш, про що я говорю. — Ти про Надю? — О, бінго, — сказала дівчина. — Та ж...