Читати книгу - "Він не заслуговує на другий шанс, Дімич "

Привіт, Аліно. Давай завтра зустрінемося.

— Сашо, я не бачу сенсу в цій зустрічі. Ми з тобою вже все вирішили, і на цьому крапка.

— Аліно, та я не зможу без тебе. Прошу, подумай і погодься на ще одне побачення.

— Ну гаразд, переконав, — грубо відповіла дівчина й поклала слухавку. А в думках майнула думка: "Як він мене задовбав!"

Олександр ходив туди-сюди й роздумував, що їй сказати. "А може, вона навіть не прийде?" — розхвилювався хлопець. Але за мить усі його побоювання розвіялися, бо його кохана наближалася до нього.

— На, тримай, це тобі! — сказала дівчина крізь сльози, віддавши всі його подарунки, й зарядила добрячого ляпаса.

— Заспокойся, не буксуй на мене так.

— Що ти сказав? Хочеш добавки?!

— Аліно, давай не психуй, тримай себе в руках.

— Так само, як ти свого дружка в штанях, чи що?

— Давай не будемо про це.

— Правильно, — погодилася вона й запитала: — Знаєш, чому я прийшла?

— Бо я тебе про це попросив.

— Ні, придурок. Я прийшла, щоб поглянути тобі в очі й сказати "дякую" за те, що не забрав у мене багато часу і показав свою справжню суть саме зараз.

— Аліно, та дурний я був... Звабила вона мене... Пробач... — благально промовив хлопець.

— Сашо, ти ще досі дурний, якщо думаєш, що я тебе пробачу. Ти вбив у мені все кохання до тебе, просто розірвав моє серце. Тепер провалюй і не турбуй мене більше. Ти тепер чужий. Забудь про мене. Валяй до своєї звабниці.

— Та прошу тебе, не йди, Алінко...

— Та пішов ти! — сказала вона й пішла геть із полегшенням.

А він залишився сам зі своїми думками, а потім пішов заливати в себе алкоголь, доки не полегшало.

Дякую, що прочитали моє оповідання. Якщо вам сподобалося, пишіть у коментарях так, а більше оповідань ви знайдете у збірці "Короткі оповідання для тебе"

Це оповідання викладене тимчасово. Ви завжди можете знайти його у збірці "Короткі оповідання для тебе". Дякую, що читаєте.

Кінець