Читати книгу - "Не кохай мене, Ольга Джокер"

Соня

- Ох, як хвилююче, боже мій! - Вимовляє Женька, допомагаючи дістати шпильки з мого волосся.

- Ай! Будьте обережна, будь ласка!

- Вибач, Сонь! Досі не вірю, що ти вийшла заміж. Та й за кого! Ох, коли Яр цілував тебе, у мене самої підгиналися коліна! А що буде в першу шлюбну ніч – можу тільки уявити.

- Фу, пошлячка! - Відповідаю, хитаючи головою. - Ти уявляєш чужий секс і від цього збуджуєшся?

- Соня! На твоєму місці я уявляю себе. І так, я збуджуюся. Кохатися із Жаровим… матінко… це ж мрія!

Я закочую очі і, зробивши над собою зусилля, підходжу ближче до дзеркала. Ярослав дбайливо питав, чи не болить у мене нога і пропонував раніше закінчити свято, але я відмовилася і терпіла, зчепивши зуби. Не хотіла бачити жалість у його очах.

- Вибач, якщо ляпнула щось зайве! – зітхає Женька. - Жаров твій чоловік і тільки твій.

- Ага, - гірко посміхаюся.

- Ти була дуже гарною на власному весіллі. Він лише на тебе дивився! Чесно-чесно!

- Годі підлизуватись, Женько. Іди вже до себе. Ти допомогла мені сьогодні.

Подруга киває і, чмокнувши мене в щоку, виходить із номера. Коли я залишаюся сама, то припиняю стримуватися. Дивлячись на своє відображення в дзеркалі, виразно бачу на обличчі всі відтінки болю. Знаю, я перестаралася. Поставила собі високу планку! Лікар, якби побачив те навантаження, що я дала на ноги, мене облаяв. Просто в день свого весілля я не хотіла почуватися безпорадною калікою. Мріяла, щоб мною захоплювалися! Особливо він. Ярослав.

Я чула, як шепотіли гості. Ще б пак, після такої жахливої ​​травми стала на ноги і ходить. Якщо вона така сильна, то, можливо, повернеться і в спорт?

Розв'язавши корсет, тягну за мотузки та знімаю пишну сукню. Залишаюся у спідній білизні та панчохах. Навіть уявити не можу, як все пройде! Наша з Ярославом перша шлюбна ніч. Мені сподобається чи ні? Я отримаю задоволення чи вперше про це не варто мріяти? Напевно, треба буде його попередити, що він перший чоловік у моєму житті. Той, кому б я не роздумуючи, подарувала всю себе.

Почувши кроки в коридорі, швидко ховаюся під ковдрою. Не знаю, чого я соромлюся, адже ми з Яром житимемо разом починаючи з сьогоднішнього дня. Ми будемо вести побут. Спати в одному ліжку. Як справжні чоловік та дружина.

Відчиняються двері, Ярослав з'являється у кімнаті. Високий і шалено привабливий. Тепер мій чоловік. Чорний брючний костюм надає його образу особливої ​​брутальності. Таких чоловіків можна побачити на обкладинках найдорожчих журналів. І я чудово бачила, як усі мої подружки на нього витріщалися, ледь не забризкавши слиною своє вбрання. Бачила і шалено ревнувала.

- Не спиш? - Запитує Ярослав.

- Ні. На тебе чекаю.

Він зачиняє двері та знімає піджак. Кинувши його на спинку крісла, прямує до ванної кімнати.

- Могла не чекати.

- Чому? - Здивовано перепитую Жарова, блукаючи очима по його фігурі.

Він чудово складений. Широкі плечі, сильні м'язи рук та вузькі стегна. Я неодноразово уявляла його без одягу. І нас із ним разом теж уявляла.

Щоки спалахують, я вище натягую ковдру і зводжу ноги разом. Внизу живота концентрується жар, який мені непідвладний.

- Думала, у нас буде перша шлюбна ніч? – із глузуванням питає Яр.

Я червонію ще густіше. То киваю на знак згоди, то заперечно хитаю головою. У присутності Жарова завжди гублюся, але сподіваюся, що незабаром звикну. І до його поглядів, і до вульгарних жартів, і до не зовсім зрозумілих для мене натяків.

Ярослав, як на зло, не дає поблажок. Очікувально дивиться, схиливши голову набік. Карі очі сканують мене наскрізь.

- Добре, Сонь, - вимовляє спокійно. - Вибирайся з-під ковдри та роздягайся. Я в душ і повернусь.

До болю прикусивши нижню губу, намагаюся стримати сльози, але у мене не виходить. Двері у ванну зачиняються, я залишаюся одна. З грудей рвуться гучні ридання, у ванній шумить вода. Я не так собі все це уявляла! Наше весілля та першу шлюбну ніч! Ярослав справді цілував мене приголомшливо-приємно та пристрасно. Настільки, що я на мить повірила, ніби він хоча б щось до мене відчуває! Ні, я, звичайно ж, не чекала від Жарова палкого кохання, але як мінімум тепла і краплю поваги.

Він повертається до спальні через п'ять хвилин. По пояс оголений, по грудях та животі стікають краплі води. Ярослав кидає на мене повний іронії погляд. Адже я, як і раніше, під ковдрою. Плачу, шморгаю носом. Не повністю оголена. Жаров знав, що я не зроблю нічого з того, що він просив.

- Так краще. Не знаходиш?

- Іди… йди до біса, Яр!

Обурившись, я кидаю в нього подушку. Жаров спритно відвертається, глузливо на мене дивиться.

Ненавиджу!

Накинувши на вологе та розпарене тіло сорочку, Ярослав тягнеться до піджака. Він що… Іде? Прямо зараз? Чорт, ні! Тільки не це! У горлі утворюється колючий ком. Я не можу ні видихнути, ні вдихнути. Здається, ніби мене розриває навпіл.

Гості, які залишилися на ніч у готелі, зараз побачать, що молодий чоловік залишає свою дружину та їде. Просто тому, що не любить. Просто тому, що лише пообіцяв поставити її на ноги.