Читати книгу - "На порозі вічності, Сингаївський Микола"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Сингаївський Микола
- 141
- 0
- 28.10.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Давній звичай в серці молодому,
Ідучи на зустріч, я беріг:
– Чуєш, друже, мир твоєму дому! –
Знову я ступив на твій поріг.
Щоб з довір’ям батька і дитини
Розділити радість чи журбу.
Щоб усі ми – діти України,
Наче хрест, несли свою судьбу.
А хрестів, як долі, не забути,
І під серцем ще ятриться біль…
Ти ж хотів людиною побути, –
Розділити з друзями хліб-сіль.
Наче бджоли, на твоїм порозі
Помислів розбурхані рої.
Та чекають, брате, нас і досі
Кам’янка і Саверці твої.
Де живуча мудрість родоводу
Знов тебе приводить до людей,
Де узяв ти слово у народу –
І, мов птаху, випустив з грудей.
Щоб летіло на вуста на волю,
На стежки, де в’яжеться спориш, –
І сказало про твою недолю –
Про Сибір, Освенцім чи Париж.
Та найбільш – про глиняну домівку
В три віконця, наче з-під землі,
Що звелася на скорботах віку,
Приютивши мамині жалі.
Все життя до отчого порога
Серцем припадав ти кожну мить.
Та – святая із святих – дорога,
Мов Чумацький шлях, тобі зорить.
Щоб на світ досхочу надивиться,
Цвіт і колір в серці зберегти,
Де Землі родинної живиця
Світиться сльозами доброти.
Спогади… Плачі і сльози житні.
Вже за плечі вічність обійма…
Ти ж хотів людиною пожити,
А часу і досі ще нема.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На порозі вічності, Сингаївський Микола», після закриття браузера.
