Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн 📚 - Українською

Читати книгу - "Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн"

360
0
06.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Володарка останньої фортеці" автора Анна Ліє Кейн. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн» була написана автором - Анна Ліє Кейн, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Молодіжна проза".
Поділитися книгою "Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн" в соціальних мережах: 

Ласкаво просимо на ReadUkrainianBooks.com – ваш провідний портал до захопливого світу української літератури! Сьогодні ми маємо честь розповісти вам про незабутню книгу "Володарка останньої фортеці" від видатної письменниці Анни Ліє Кейна. 📚✨

👤 Про головного героя "Володарки останньої фортеці": У цій захоплюючій історії головною героїнею є смілива та відважна жінка на ім'я Олена, яка стає володаркою останньої фортеці у своєму роду. Її рішучість та сила духу допомагають їй захищати свої землі від небезпеки та випробувань, здобуваючи при цьому повагу та визнання своїх сучасників.

🖋️ Про авторку Анну Ліє Кейн: Анна Ліє Кейн – це витончена письменниця, яка вміло вплітає в свої тексти магію та непередбачувані повороти подій. Її талант полягає в тому, як вона оживляє персонажів та робить їхні пригоди захопливими для читачів усіх вікових категорій.

🌍 Чому читати на ReadUkrainianBooks.com: Наш сайт – це скарбниця української літератури, де ви знайдете найкращі твори від українських авторів. Ми пишаємося можливістю допомогти вам відкрити для себе багатство нашої культури та літературної спадщини.

📚 Важливість читання українською мовою: Читання українською – це шлях до розширення своїх знань та розвитку інтелекту. Це також спосіб зберегти та підтримати рідну мову, що є важливою частиною нашої національної ідентичності.

🔍 Про "Володарку останньої фортеці": Ця книга – це захоплююча подорож у світ відваги та незламності. Олена вчить нас тому, що справжня сила полягає в мудрості та вірності своїм переконанням.

🔥 Не пропустіть можливість пережити цю захоплюючу історію разом з Оленою! Приєднуйтеся до нас на ReadUkrainianBooks.com та поглибіть свій досвід читання нашої чудової української літератури! 🌟📖

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 122
Перейти на сторінку:
1. Весілля

Замок Вомон-ле-Тіссен я побачила на черговій зупинці, яку організували для моєї матінки. Тиждень тому вона застудила спину на весняному протягу і тепер вимагала зупинки кожні кілька годин. Через це наш шлях розтягнувся із трьох діб майже до п'яти.

Я вийшла з екіпажу, щоб розім'яти ноги та побачила його.

Вомон-ле-Тіссен - фортеця, оточена ровом і кам'яною стіною, що наїжачилась кілками та дивилася навколо порожніми бійницями. Коли теж служили більше декором: на замок уже багато років ніхто не нападав, але він був ідеально підготовлений до оборони.

Герцогство Валуа, куди ми прибули, розташовувалося на півночі Ольдовії. За Валуа починалися гори та за хребтом Вічної Морозі вже розкинулося інше королівство. На південь розташувалися землі Монтанарі та столиця. Якщо дивитися на карту, Валуа здавалося огірком: довгаста підгірська територія, що оминає землі Монтанарі й закінчується двома опуклими півколами на стику із сусідніми герцогствами.

Живучи на Півдні Ольдовії, я лише кілька разів вибиралася до столиці, а про північний Валуа чула лише на уроках географії. У трактатах говорилося багато про фортецю Вомон-ле-Тіссен, яку я зараз розглядала.

Серцем замку був великий палац зі світло-сірого каменю. П'ять веж скинули шпилі до передгрозового ранкового неба. На флагштоках майоріли яскраво-червоні прапори герцогства Валуа. Звідси не було видно герб герцога - лев, що давить лапою змію, але мені вдалося розглянути флюгера з кованими плоскими царями звірів.

Палац відрізнявся тим, що в ньому було багато великих вікон, у металевих рамках. Мої батьки не могли дозволити собі ні такий величезний палац, ні стільки чистого скла, ні майстерну роботу майстрів.

Батько мого нареченого майже все життя будував цю велич, і зараз Вомон-ле-Тіссен по праву вважався найкрасивішим і найпродуманішим замком в Ольдовії.

Звичайно, за офіційними даними, найкращим був палац Його Величності короля. Але це було лише на папері.

Відмінною особливістю Вомон-ле-Тіссен була система каналізації та водопостачання, яку архітектори почали розробляти ще за життя діда теперішнього лендлорда. Зараз землю під замком, як жахливі черв'яки, пронизували канали, що відводять відходи життєдіяльності мешканців Вомон-ле-Тіссен, звільнивши вулиці від нечистот та смороду.

У столиці, як і в багатьох великих містах, каналізація теж була, але не настільки досконала, яку, за чутками, організував предок Клементу де Валуа. Мені незабаром доведеться переконатися в правдивості чи навпаки брехливості чуток.

Таємними ходами оснащувалися всі фортеці Ольдовії за умовчанням. Але будівельники, які зводили цю архітектурну будову, відзначилися і в цьому - створили під замком цілий мурашник, який мені вже хотілося обстежити. Звісно, ​​після дозволу чоловіка.

Про Клемента я знала мало. Мене представили йому на балу на честь весняного рівнодення. На тому балу, де мій брат викликав на дуель графа де Чіольто.

Тоді брат зазнав поранення, внаслідок якого він помер три тижні тому. Через кілька днів після похорону, батько зліг зі слабкістю і досі не підіймався з ліжка. А матінка, з дозволу чоловіка, погодилася на пропозицію герцога про моє заміжжя. Хоч мені й була неприємна думка про те, що мені доведеться стати третьою дружиною старого лисіючого товстуна, але я не могла не визнати матусиної правоти.

Наш рід уже в боргах, нещодавно втратив спадкоємця чоловічої статі, граф захворів. А за наречену призначено пристойний викуп. За ці гроші матінка розраховувала сплатити борги та вилікувати чоловіка.

До того ж герцог, можливо, вже скоро накаже довго жити, а я зі спадкоємцем залишусь регентом. Швидше за все, до мене доведеться переїхати батькові, оскільки жінка в Ольдовії повністю підвладна чоловікові й сама за себе відповідальність не несе.

Тому, за нашими законами, якщо вмирає чоловік жінки, а син ще не здатний взяти на себе відповідальність, право розпоряджатися жінкою переходить до найближчого родича чоловічої статі. Якщо таких немає, то жінка вважається нічиєю, а значить - загальною.

І як же мені не подобаються ці закони!

Моє невдоволення вже коштувало мені шкіри на спині. Тепер її покривали рожеві рубці шрамів від різок, якими нагороджувала мене матінка, варто було їй застати мене за "нежіночою справою". Такими вона вважала як читання трактатів з астрономії чи фізики, а також гру в шахи, або мої розмови зі служницями. Список усіх заборонених жінкам справ був записаний у Книзі Діла цілим розділом і зберігався в капелах на території кожного замку або міста.

Велику роль у моїй долі відіграв мій учитель поезії та літератури, ним став пілігрим Енріке. Він пробув у нашому родовому замкові півтора року, хоч спочатку домовлявся з батьком на чотири місяці – перечекати зиму. Захопившись моїм навчанням, залишився перечекати й другу зиму.

Він бував у різних містах та королівствах. Розповідав мені про дивне життя на островах, про народи, що живуть у спекотних пустелях, і про людей, що розбивають городи на схилах гір. Він стверджував, що люди можуть пристосуватися до будь-яких умов життя. А ще, одного дня він розповів мені про те, що навіть у сусідній Мілаїрі жінки можуть самі відкривати торгові крамниці, забезпечуючи сім'ї, для них є школи й вони можуть з'являтися в суспільстві без супроводу чоловіка. А на далеких островах жінки взагалі служать в армії нарівні з чоловіками, а іноді й залишають їх господарювати, виховувати дітей, а самі вирушають у військові походи.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 122
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн"