Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда"

221
0
26.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Воїн-5. Місто мертвих" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда» була написана автором - Олег Говда, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Бойове фентезі".
Поділитися книгою "Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда" в соціальних мережах: 

На сайті readukrainianbooks.com тобі відкриється захоплююча сторінка "Воїн-5. Місто мертвих" від талановитого письменника Олега Говди. 📚 Ця книга – справжнє літературне свято для шанувальників фантастики та пригод.

Тема та головний герой: У центрі подій – воїн, чиє ім'я стає легендою, а його пригоди – мрією для читачів. Герой вирушає в неспокійне і небезпечне "Місто мертвих", де кожен крок – це випробування, а кожен ворог – можливість для виявлення справжнього характеру.

Про автора: Олег Говда – український письменник, який завоював читачів своїм унікальним стилем та нестримним вигадуванням. Його твори переповнені емоціями та глибоким зануренням у світ фантазії.

Read Ukrainian Books – де книги живуть вільно: На нашому сайті ти можеш читати книги онлайн безкоштовно та без реєстрації. Ми горді представляти бестселери та найкращі твори світових авторів, адже віримо, що кожна історія має право на власне життя. 🌍 Важливість читання українською мовою: Читати українською – це не тільки захоплююча пригода, а й важливий внесок у розвиток мови та культури. Кожен оберт книжки на нашому сайті – це крок до підтримки української словесності та національної ідентичності. 🇺🇦

Read Ukrainian Books – де кожне слово має вагу, а кожна сторінка – світ нових можливостей. Занурюйся у світ української літератури разом із нами! 📖✨


Читати ще книги автора Олега Говди на нашому сайті:

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 52
Перейти на сторінку:
Розділ 1

— Візьміть наші щити, коли ми вже займали місця в кліті, запропонував командир дозору. — Стануть у пригоді.

— Дякую, — не відмовлявся я. Орки воліють рубатися двома руками, не особливо дбаючи про захист, але з цим ворогом щити точно зайвими не будуть. — Мало не забув спитати? А хтось перед нами уже спускався?

— Так, — кивнув гном. — Десяток Анрі Рудого був унизу.

— І що? Як там?

— Моторошне місце. Немов усередині горнила. Жарко.

— Ну, спека не найстрашніше.

— Абсолютно вірно. Знайдеться дещо гірше. Головне, пам'ятайте, що там все не те, чим здається і ворогом може стати звичайний на вигляд камінь або рослина. Перш ніж робити крок уперед, подбайте про те, щоб позаду не залишилося нічого підозрілого.

Потім почухав бороду і додав:

— Може, візьмете з собою бодай пару моїх бійців? Вони все ж таки досвідченіші будуть.

— Добре… — не суперечив я. Це й справді було розумно. — Ви двоє, пригальмував останніх орків, що прямують до кліті. — Повертайтеся до табору та розкажіть, що бачили. Нехай хлопці знають, із ким воювати доведеться. І Гулгадару скажіть, щоб прислав наступний десяток.

Орки пішли назад, а я знову повернувся до командира дозору.

— Скільки часу треба на спуск-підйом?

— Чверть години приблизно.

— Значить, за годину ви спустите вниз всього чотири десятки? Не масно, якщо там такі бестії табунами ходять.

— Анрі казав, що це місце й унизу не дуже жваве, теж якийсь тупиковий шурф. Так що поки самі до цих потвор не сунетесь, нападу можна не побоюватися.

— Твої слова та Творцю у вуха. А ще один підйомник встановити не можна?

— Старійшини вже розпорядилися щодо цього. Години через дві поставимо... Ковалі кліть уже кують, — відповів гном. — Раніше не було потреби, самі ми туди лізти не збиралися, так тільки — до розвідки. А що з орками союз буде, хто міг знати? Тож вам там треба лише трохи протриматися — допомога буде.

— Добре… — я останнім утиснувся в кліть. — Крути педалі…

Гном жарту гумору не зрозумів, тож лише з усією серйозністю підняв до плеча стиснутий кулак. Рот фронт, типу, но пасаран... Подав знак гномам, що стояли біля лебідки, і кліть плавно поповзла вниз.

— Тримайтеся хлопці, удачі вам!

 

Чим нижче ми опускалися, тим тепліше ставало. Не як у горнилі, тут гном, звичайно ж, перебільшив, але градусів за тридцять точно було. Підземний курорт, трясця… З озерами магми, мабуть. Дякую, не замовляли.

Через кілька хвилин ущелина стала розширюватися, а ще трохи пізніше ми висіли під склепінням просторої печери. Не такої велетенської, якою було Місто гномів, але теж дуже вражаючою. Приблизно з два майданчика для гри у великий теніс. По стінах застигли химерними візерунками патьоки розплавленого каміння, а внизу — просто під нами, здоровенний сталагміт, з рівно зрізаною, як стіл, верхівкою. Геть як гелікоптерний майданчик… На нього кліть і лягла.

Орки швидко вивантажилися, і я двічі смикнув сигнальний шнур, повідомляючи, що можна піднімати. Кліть одразу з подвоєною швидкістю помчала вгору. Молодці гноми, не філонять. Підмога не затримається.

— Ого! Непогано бородачі попрацювали, — тихо свиснув Назліум, вождь Рикаючих, показуючи на гірку попелу, по коліна заввишки і з півтора метри в колі. — Скільки ж вони тварюк ухайдокали, якщо після однієї залишається не більше двох жмень попелу?

— Так, — погодився я. — Виглядає на не одну сотню.

— Ну, де ж вони? — нетерпляче закрутив головою Локатус, вождь Великоротих. — З ким битися?

— Почекай трохи… Як тільки вони нас зачують, добавки не проситимеш. Я думаю треба он той кут щитами перекрити. Щоб за спину не зайшли, поки підмога не надійде. Давайте, давайте!.. — трохи підвищив голос. — Ворушіться, не спіть! А я схожу, за кут загляну...

Грот мав форму неправильного прямокутника, вузький кінець якого розходився двома тунелями. І звуки, що доносилися звідти, мені зовсім не подобалися, оскільки нагадували шурхіт від багатьох лап. Якось доводилося бачити мігруючу зграю щурів, і тоді я вперше почув приблизно такі ж звуки.

Намагаючись не чинити зайвого шуму, я обережно дістався до виходу з грота і виглянув з-за рогу.

Твою ж червонопрапорну!

Ні, це були не щурі... Метрів за десять від мене, по стінці повзла величезна сороконіжка. На щастя, хвостом до мене. Я вже полегшено перевів подих, як у мене за спиною щось загуркотіло. Певно, котрийсь із орків щит упустив. Сороконіжка відразу завмерла, наче прислухалася. А потім почала розвертатися.

Незважаючи на розміри, вона зробила це напрочуд зграбно та швидко, і ось уже кігтики знову заскребли по стіні. Чекати поки вона добіжить до мене, не мало сенсу, як і дотримання тиші, так що я поспіхом метнувся назад.

— Сороконіжка! Величезна! — доповів результати розвідки. — Але, начебто, не вогненна…

Орки розвели щити і пропустили мене всередину. Я тільки-но встиг стати на залишене для мене місце, як з-за рогу показалися довжелезні вуса, що ворушилися на всі боки, а потім — велика, немов ведмежа, голова тварюки. Тільки пащу її замінювали жвали. Кожен розміром із ятаган. Вуса ворушилися безперервно, навпомацки мацаючи стіни і долівку, і ось один з них торкнувся того місця, звідки я визирав у коридор. Тварина видала мерзенне шипіння, і жвали клацнули, наче рубали навхрест.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Воїн-5. Місто мертвих, Олег Говда"