Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Обжинки, Полтава Леонід 📚 - Українською

Читати книгу - "Обжинки, Полтава Леонід"

54
0
22.02.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Обжинки" автора Полтава Леонід. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Обжинки, Полтава Леонід» була написана автором - Полтава Леонід, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Обжинки, Полтава Леонід" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
"Сива пава літала,
Крильми двір замітала…"

(З обжинкової пісні)

Різні бувають обжинки:
Дитинка — для жінки,
Для вояка — вбиті ,
Для птаха — крила в блакиті,
А для поета хай будуть
Волошки у житі…

Вмирає літо. Воскресає осінь.
Всяк поспіша на свій ланок,
Де мудрій осені — красуні злотокосій,
Мільйони рук плетуть вінок,
А потім дівчину павиної краси,
Піснями заквітчавши — до господи
Й чекатимуть, щоб чесно запросив
Мільйон гостей за білий стіл господар.
На півземлі — квітчаста скатертина,
На три землі — любов і доброта:
Сідає коло столу Україна,
Сідає Україна,—
Та не та.

— Мій у Сибірі!— аж голосить осінь,
— Мій у землі,— хитається стара,
— Моя відтяла українські коси…
— А мій не повернувся з-за Дніпра…
— Моя в Австралії… А мій в УПА загинув.
Не побивайтесь, тітонько, дарма…—
І дивиться на сонце Україна,
І сонця вже не бачить, бо нема.
Немає сонця, чи нема очей?
Як важко цю недолю зрозуміти.
Розходяться по Божім світі діти,
Десятки, сотні, тисячі плечей.

А де обличчя? Де ж обличчя?
Де ті пісні, що ними ти жила,
Де люди з крилами орла,
Де прапори, де Двадцять Друге Січня?
Де той вінець, що ти плела?
Справляючи обжинки споконвічні?!

"Ой, весело, господарю, весело,
Що ми вінок несемо,
А ще буде веселій,
Як положим на столі!
Маяло житечко, маяло,
Доки на полі стояло,
Та не буде маяти,
Як буде на столі лежати"…

Ляже кожна зернина…
Лиш на чиїм столі?
О, моя земляна Україно!
Ти по пояс уже в землі,
Ще руками сієш і косиш,
Б’єш тунелі, кладеш бетон,
Ще сама собі склянку води підносиш,—
І вгрузаєш у свій полон!
Наша мріє, надіє, наш раю! —
Западаються вглиб гаї,
Уже скоро в них заспівають
По-московському й солов’ї!..
Пригадай себе, спом’янися,
Як пахтіли жоржинами лиця,
Ідучи після жнив у село:

"Несемо вам полон
Ізо всіх сторон,
І з гір, із підгір’я,
З подвір’я — до стодоли,
З стодоли — до комори,
З комори — на нивоньку
В щасливу годиноньку!.."

Жито сієш, а збираєш горе,
Правду сієш — виростає хміль,
Вже й твоє козацьке Чорне море,
Це не море, тільки чорний біль;
Вже й дороги, що вели до слави,
На яких зникали вороги,
У руках північної держави
Обернулись в люті батоги!
Вже нема ні Заходу, ні Сходу,
Навіть сонця в тебе вже нема,—
Горді діти гордого народу
Доживають віку крадькома…
В тебе ні худібки, ні маржинки,
Ні меча нема, ні солов’я…—
Отакі твої обжинки,
Україно, совісте моя!

Смертна тиша.
Раптом голос лине,
Голос Ліни з-за далеких рік:
"Щастя треба на хвилину,
Сили треба — на ввесь вік"…
Потім знову стрепенувся Київ —
Симоненко устає на прю:
"Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!"
Львівським вітром вдарило в руїни,
Кулаком, що пробива броню:
"Хай живе свобідна Україна!"
Залунало з вихору вогню!
Новочасні зачались обжинки,
І до них не йду я, а лечу,
Як у Києві воскрес Чупринка,
Обернувшись у живу свічу!
Щось творилось, діялось у світі,
У країні, де вмирав Христос,
І воскрес, бо громом: "Будем битись!
Обізвався Валентин Мороз!
Хай ще й досі викручені спини,
Та в душі щось вибухло тоді,
І відкрила очі Україна,
Наче на останньому суді,
І з очей замерзлі сльози стерла,

Пригадавши, як у сні, старе,
І побачила, що "Ще не вмерла",
І до віку-сонця не умре!
І збагнула: на чужі стежинки —
Не годиться Нації іти!..

Україно, на твої обжинки
Ще душа поета прилетить!
Підіймайся! В тебе сил доволі,
В тебе досить серця і землі,
Щоб засісти у народів колі,
А не злиднем при чужім столі!
Україно, в тебе стільки сили,
Що й останній витримаєш бій,
Що й сама із власної могили
Вийдеш, як Учитель твій!

Різні бувають обжинки:
Дитинка у жінки,
Для вояка — вбиті,
Для птаха — крила в блакиті,
А для поета хай будуть
Волошки у житті…

Хай же будуть лиця, а не спини,
Хай не одиниці, а полки,
Хай же будуть діти України,
А не всіх народів смітники!
Хай дороги будуть, не стежинки,
Хай мільйони — на єдину путь!
Україно, справиш ти обжинки,
Ті, що їх Державою назвуть!
Ти тоді усім розправиш зморшки,
Подаруєш кожному свій лан,
А поетові —
Пошлеш волошки
На далекий гріб за океан.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Обжинки, Полтава Леонід», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Обжинки, Полтава Леонід"