Читати книгу - "Domina, Zhelizna"

Я ступаю по мармуровій підлозі, щоб опинитися в пантеоні вишуканості та розкоші, де сьогодні розгорнеться аукціонне видовище. Вогні світильників м’яко розсіюються на кришталевих деталях, віддзеркалюючи мерехтіння коштовних каменів та блискучих металів. 

На кам’яних підвіконнях та етажерках спокійно виставлені шедеври ювелірного мистецтва: крихітні діаманти, що світяться, як зорі в ночі; перли, здатні відбити образ бездонного неба; та скляні вітражі, де кольорові камені танцюють у світлі яскравого вогню.

Музика ніжно звучить у тлі, додаючи атмосфері аукціону нотки елегантності та романтики. У цьому витонченому театрі колекціонерів та шанувальників мистецтва кожен предмет стає не лише об'єктом покупки, а й куточком історії, яка тягне коріння у далекому минулому.

Та тільки я не поціновував цього всього. Якби не підтримка позірного статусу, моєї б ноги тут не було. Подібні збориська нагадуються мені бал у Сатани, описаний в одній з книг Булгакова. Зібрались упирі, вурдалаки і їхні пасії. Раніше я щиро думав, що не належу до цієї нечисті, але, на жаль, це не так.

Я такий же як і вони.

Моє місце знаходить за 8 столиком, до якого я впевнено крокую. Майже всі гості в зборі, а тому я одразу сканую поглядом сусідів на вечір. Літня пара, двоє чоловіків, що схожі на типових чиновників і одна панянка. 

Я затримую погляд саме на ній. Потрібно бути сліпим, щоб не помітити настільки вона виділяється на фоні інших гостей. Якщо більшість жінок у залі одягнені у стримані вечірні сукні, то ця леді аж кричить вульгарністю.

Коротка червона сукня-піджак навіть не доходить до середини стегна, а тому я помічаю ажурний край чорних панчіх. Погляд ковзає вверх, минаючи глибоке декольте. Я хочу розгледіти обличчя жінки, але великий червоний капелюх мені заважає. Усе, що я бачу — це зухвалий колір помади та посмішку, яка більше схожа на вискал.

— Довго будеш витріщатися на мене? — Витончена рука з двома масивними перснями тягнеться до тоненької ніжки келиха. — Якщо ти думаєш, що я один з лотів аукціону, то сильно помиляєшся. 

— Будь б ви головним лотом цього вечора, я б все одно не взяв участі у торгах, —  не знаю чому, але я не зміг промовчати.

— Боїшся, що тобі не вистачить грошей його виграти? — зухвала і надто самовпевнена відповідь.

— Сюди я прийшов не за біжутерією, а за справжніми коштовностями. А ви до них не дотягуєте. 

Я думав, що моя репліка потягне за собою взаємні образи, але натомість почув тільки мелодійний сміх. 

— Ви мені подобаєтеся, — панянка забирає клатч зі стільця і я нарешті сідаю на своє місце. 

Аукціон от-от почнеться. 

***

Тривожний момент очікування, коли молоток повільно підіймається, як кінець розгорнутого дійства. Музика затихає, а серця б’ються, чекаючи наступного руху. Ставки ростуть з кожною хвилиною, бо кожен учасник аукціону намагається здобути собі шматок історії, представлений перед ним.

Я ж борюся з собою, щоб не позіхнути з нудьги. Спостерігати за торгами абсолютно не цікаво. Першу половину дійства я просидів у телефоні, але і це набридло.

Мені справді нудно, а тому я вирішую сконцентрувати свою увагу на панянці, що сидить по праву руку від мене. Вона теж здається незацікавленою в дійстві, що відбувається на сцені. Висновок я роблю по тому, що вона також весь час комусь відписує в телефоні.

Цікаво кому. Можливо, своєму спонсору?

Так, я мислю стереотипно, але мені байдуже. Ця жінка не схожа на успішну бізнес-леді. Скоріше на гарну утриманку зі стервезним характером. Такі, як вона завжди отримують бажане і не концентруються на почуттях інших. Для них чоловіки — це тільки ресурс і можливості. Але я не скажу, що мені не подобається такий типаж. Навпаки, він схожий на гру з вогнем, який підкидає адреналіну. 

Я таке люблю.

— У тебе скоро слина потече від мого вигляду. Краще з’їж шоколадку, — я навіть не встигаю обдумати відповідь на почуту репліку, як мені в долоню вставляють кубик шоколаду в яскраво червоній обгортці. 

— Не їм солодке. 

— Це тільки твої проблеми. 

Голова в червоному капелюсі знову повертається у сторону сцени. Кілька секунд я кручу квадратик між пальцями, а далі розриваю упакування. Я справді не люблю солодке, але чомусь зараз з`їдаю запропонований шоколад.

Жінка на це тільки їдко посміхається.

***

Якась цікавість до вечора у мені прокидається тоді, коли до торгів приєднується моя зухвала сусідка по столу. Її увагу приковує коштовна каблучка, яку по праву можна назвати родзинкою аукціону.

В оправі з білого золота закріплений рубін у 20 каратів, який грає всіма відтінками червоного: від м'якого рожевого до глибокого бургундського. Навколо основного каменю, що створює образ загадковості та пристрасті, інкрустовані діаманти. Вони обрамлюють його ніжною коронкою, додаючи каблучці справжнього благородства.

Я не планував брати участь у торгах, але якесь дивне відчуття всередині змусило мене піддатися спокусі. Мені чомусь захотілося подратувати зухвалу панянку, щоб трохи повеселити себе. Тому я дістав табличку зі своїм номером і високо підняв її вгору.