Читати книгу - "То плював на ріку, то тягнув її вдаль, Павлюк Ігор"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Павлюк Ігор
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Аж тремтіло вино від далеких невадських стрільб.
З хліба кулю ліпити?
Собі здаватись без бою?
Добре предкам жилося —
Вони ходили по сіль.
На розумному небі читали сільських пророків,
Самогонка хиталася в глиняних чарах чаш.
Так замерзла вода розриває залізні боки,
Кат робочо шепоче замацаний отченаш.
Ми, в неволі розмножені,
Згорблено вмієм жити,
Як веселі корови й радісні свинки як.
Алкоголіки наші мудріші за психів ситих,
Що в Європі живуть, США, у льодяних краях.
І крізь нігті рожеві світ цукроокий мітять,
Що летить у зорю, як по шаблі зозулин крик.
Ми, на жаль, не останні — й першими нам не світить,
А середнім навіки шарпати чортомлик.
Біле небо ріки і снігів пожовтіле м'ясо…
І по дудках кісток гориляка тече у світ.
То плював на ріку.
То тягнув її аж до Спаса.
По розумному небі, по голубій крові.
Мазав світлом, як паску її, мов печінку синю,
Зігріваючи льодом, льодом заморських вин.
Не вдається повстання.
Во ім'я отця і сина…
Але ж де той, їй-Богу,
Де той, їй-Богу, син?..
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «То плював на ріку, то тягнув її вдаль, Павлюк Ігор», після закриття браузера.
