Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Залежні від ненависті, Ксана Рейлі 📚 - Українською

Читати книгу - "Залежні від ненависті, Ксана Рейлі"

609
0
03.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Залежні від ненависті" автора Ксана Рейлі. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Залежні від ненависті, Ксана Рейлі» була написана автором - Ксана Рейлі, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Короткий любовний роман".
Поділитися книгою "Залежні від ненависті, Ксана Рейлі" в соціальних мережах: 

Книга "Залежні від ненависті" від автора Ксани Рейлі - це захопливий роман про взаємини, таємниці та відданість, що розгортаються в епоху, коли ненависть і любов нерозривно переплітаються. У цьому романі читач познайомиться з героями, які виявляються залежними від власних емоцій і прагнуть знайти вихід із заплутаних ситуацій.

Головний герой книги - молода жінка з важким минулим, яка починає нове життя, але її стежать спогади про минуле та непрощеність. Вона змушена вирішувати важливі моральні дилеми, зіткнутися зі своїми внутрішніми демонами і вирішити, чи зможе вона звільнитися від ненависті та знайти спокій.

Ксана Рейлі - талановита письменниця, яка вміло вплітає в сюжет своїх творів глибокі емоції, реалістичні образи і несподівані повороти подій. Її творчість сповнена таємниць і загадковості, що привертає увагу читачів і залишає слід у їх серцях.

Сайт readukrainianbooks.com - це важливий ресурс для українських читачів, де можна знайти широкий вибір книг українських авторів у різних жанрах. Читання на цьому сайті дозволяє розширювати світогляд, знайомитися з новими творчими горизонтами та підтримувати українських авторів у їх літературних зусиллях.


Читати ще книги автора Ксана Рейлі на нашому сайті:

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 37
Перейти на сторінку:
Пролог

— Нарешті, — пробурмотіла я собі під ніс, коли двері ліфта розсунулися на одинадцятому поверсі.

Я увійшла в офіс, стукаючи підборами по плитці. Мій погляд знайшов роздратовану Катю, що готова була накинутися на мене з кулаками. Я мило усміхнулася їй та пройшла повз, ігноруючи невдоволений погляд жінки. Почула її кроки за своєю спиною. Мої очі несвідомо закотилися. Я підійшла до свого робочого місця, поставила стаканчик з кавою на стіл та відкрила ноутбук.

— Мелісо, — почала Катя, — ти бачила котра година?

Я опустила погляд на свою руку, де красувався красивий сріблястий годинник. Добре, я запізнилася всього лише на двадцять хвилин. Це не так багато, як могло б бути. Особливо, якщо врахувати, що я ніколи не була пунктуальною.

— Якісь проблеми? — спитала я, глянувши на дівчину. — Анатолій Іванович вже два місяці у лікарні, а ми встигли зробити усі можливі проєкти. У нас нема роботи. То який сенс сидіти тут? До того ж я не винна, що у моїй улюбленій кав'ярні була та-а-а-ака велика черга.

— Навіть не буду питати, коли ти увійшла в ту кав'ярню, — пробурмотіла Катя. — Новий бос тобі спуску не дасть, Мелісо.

— Новий бос, новий бос, — повторила я та скривилася. — Я вже про нього два місяці чую. Ніяк не збагну, де він?

Дівчина склала руки на грудях та важко видихнула. Вона невдоволено похитала головою.

— Ти ж знаєш, що він працює в Канаді. Йому спочатку потрібно розібратися там з усією роботою, а лише після цього він зможе приїхати сюди.

— У мене таке враження, що він пішки іде з тієї Канади, — буркнула я. — Серйозно, Кать. Такими темпами компанія скоро збанкрутує, і нас усіх щасливо звільнять.

Я швидко поправила свою білу спідницю, відкинула волосся з плечей та сіла на стілець. З очікуванням подивилася на Катю, бо сподівалася, що вона піде геть та нарешті залишить мене у своєму невеличкому просторі наодинці. Вона раптом дивно усміхнулася і нахилилася ближче до мене.

— А якщо він молодий, — почала вона, закусивши нижню губу, — красивий та дуже сексуальний, то ти теж будеш запізнюватися?

Я знову закотила очі та сперлася щокою на свою руку. Такі начальники можуть бути хіба що у фільмах. Я одразу ж згадала Анатолія Івановича, якого два місяці тому вивели з конференц-залу з раптовим інсультом.

— Думаю, що він буде старим, зморщеним, наче чорнослив, мужчиною з добрячою лисиною на голові, — сказала я та важко видихнула. — Тобі треба менше любовних романів читати, Катю.

— Нашому офісу бракує романтики, — буркнула вона.

— А ще молодого, гарячого та дуже сексуального боса, — додала я, і ми обоє засміялися. — Знаєш, якщо він все-таки буде таким, то боюся, що жіноча частина нашого колективу точно отримає пряме влучання стрілою Амура в самісіньке серце.

— І найпершим цей постріл буде саме у твою сторону.

Я фиркнула та почала голосно сміятися. Усі в нашому офісі знали, що я не з тих дівчат, які заводять будь-які стосунки. Для мене завжди існував лише один чоловік, але він так раптово зник сім років тому, що я навіть не встигла збагнути, як це сталося. На мить я загубилася у минулому, але швидко повернулася в наш час.

— Я ніколи не закохуюся, Катю.

— Я теж так колись думала, — пробурмотіла вона та випрямилася, погладжуючи рукою свій вже доволі великий живіт. — Коли з'явиться твоє, то ти одразу ж зрозумієш.

— Ох, давай без цього! — буркнула я та махнула рукою. — Мені час працювати.

— Мені здавалося, що ти ще декілька хвилин тому казала, що у тебе нема роботи.

— Я збрехала.

Катя знову похитала головою, дивлячись на мене.

— Ти неможлива, Мелісо.

— Знаю-знаю. О, і ти ще забула додати, що я корисливе та невдячне стерво.

— Ні, ти просто стерво.

Я мило усміхнулася їй, примруживши очі, а Катя помахала мені рукою на прощання та попрямувала до свого місця. Ми були подругами. Так, у нас трохи дивні дружні стосунки, але Катя була чи не єдиною жінкою, з якою я ладнала в цьому офісі. За рік роботи в цій архітектурній компанії я не знайшла собі тут друзів, а якщо точніше, то я взагалі їх не шукала. Мені важко довіритися комусь, тому я завжди вкрай обережна з новими знайомствами. Я ввімкнула свій ноутбук та взялася займатися проєктом, який почала ще минулого тижня. Насправді усю свою роботу я закінчила ще декілька тижнів тому, тож тепер просто бавилася зі своїми мріями. Саме мрією я вважала проєкт дизайну інтер'єру свого майбутнього дому. Не знала, чи колись мені вдасться втілити його в реальність, але хотілося вірити, що одного дня моя нога таки ступить у власний дім.

Я так захопилася, що не помічала нічого навколо себе. Раптом чоловічі руки впали на стіл, а я налякано здригнулася. Переді мною стояв захеканий Стас, спершись до мого столу. Він намагався щось сказати, але через його важке дихання я нічого не розуміла.

— Хух! — Стас нарешті прийшов до тями та вирівнявся. — Новий бос буде через п'ять хвилин.

— Що? — здивовано перепитала я.

— Що чула! — буркнув той і знервовано провів рукою по своєму світлому волоссі. — Відбудеться знайомство, а ще він перевірятиме усе. Сказали зібратися усім в конференц-залі.

Я оглянулася по сторонах та помітила, як усі заметушилися. Швидко зберегла свій проєкт і перевірила ноутбук на наявність документів, які новому босу не варто було б бачити. Я частенько грішила та використовувала робочий ноутбук для своїх особистих цілей. Наприклад, для того, щоб записувати свої не надто скромні нотатки з фантазіями, які могли раптово з'явиться у моїй голові за думками. Мабуть, це параноя. Ніякий нормальний начальник не перевірятиме ноутбуки своїх працівників. Я різко підірвалася з місця і навіть не зрозуміла, як зачепила стаканчик з недопитою кавою. Мій погляд опустився на білу спідницю, на якій щосекунди збільшувалася велика коричнева пляма.

— Дідько! — тихо вилаялася я та побігла до вбиральні, щоб привести себе в порядок.

Не хотілося показуватися перед новою людиною в такому вигляді. Мабуть, у мене з самого ранку все пішло не так. Я довго намагалася позбутися плями. У кінцевому результаті весь низ спідниці був мокрим. Я важко видихнула та подивилася на себе у дзеркало, намагаючись заспокоїтися. Мої щоки були такими червоними, наче я щойно тренувалася десь в залі. Я легко змочила обличчя холодною водою, щоб не змити свій ідеальний макіяж. Уважно подивилася на себе в дзеркало, щоб оцінити свій зовнішній вигляд. Легко поправила пальцем тіні на повіках та провела руками по густих темно-русих пасмах. Востаннє глянула у свої сірі очі у дзеркалі, а тоді вийшла з вбиральні. На це все я витратила значно більше часу, аніж п'ять хвилин. Залишалося лише сподіватися, що новий бос іще не з'явився. І хіба нас не мали попередити швидше про його появу? Я невдоволено скривилася та зупинилися біля дверей до конференц-залу. Максимально тихо відчинила двері та помітила, що усі колеги спрямували свої погляди на мене. Трохи знервовано усміхнулася і подивилася перед собою, зустрічаючись поглядом з холодними карими очима. Я завмерла на місці, не маючи сил навіть поворухнутися. Здивовано відкрила рота, розглядаючи чоловіка, що стояв одразу ж навпроти мене: високий зріст, широкі плечі, виразні риси обличчя, чорне волосся та надто темні карі очі. Це не міг бути він, але чому тоді цей чоловік так схожий на того хлопця, в якого я закохалася ще сім років тому? Я непомітно похитала головою, не вірячи своїм очам. Він розвернувся боком та всунув одну руку в кишеню синіх штанів. Мій погляд опустився на дорогий годинник на його зап'ясті. Я повільно підняла очі вверх по темно-синьому піджаку та зупинилася на профілі його обличчя.

— Найперше та найважливіше правило нашої компанії, — заговорив він і косо подивився на мене, — ніколи не запізнюватися на роботу і на нараду.

Я затремтіла, коли почула цей знайомий, твердий та злегка хриплий голос. Боже, це він! Це справді він...

— Сідайте! — сказав чоловік мені та махнув рукою на вільне місце біля Каті. Я була так сильно шокована, що просто застигла на місці й мовчки витріщалася на нього. — Ви ще довго будете стояти? Сядьте. Негайно!

Від його суворого голосу я здригнулася та швидко попрямувала в сторону Каті. Вона з відвертим докором глянула на мене, але мені було абсолютно байдуже на це. Я повільно опустилася на стілець, а мої руки все ще тремтіли.

— Отже, — голосно сказав чоловік, — мене звати Макар Вікторович, і я — ваш новий бос.

Сумнівів не було — це він, колишній наречений моєї сестри та хлопець, у якого я так сильно закохалася колись, про кого мріяла та згадувала весь цей час. І тепер він не мрія, він — реальність.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Залежні від ненависті, Ксана Рейлі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Залежні від ненависті, Ксана Рейлі"