Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Земля обітована, Олесь Олександр 📚 - Українською

Читати книгу - "Земля обітована, Олесь Олександр"

41
0
22.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Земля обітована" автора Олесь Олександр. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Земля обітована, Олесь Олександр» була написана автором - Олесь Олександр, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Земля обітована, Олесь Олександр" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

Драма на 4 дії

ОСОБИ

Ш у м и ц ь к и й — літератор

Ш у м и ц ь к а — його жінка

А н д р і й, Б о р и с, О л ь г а — їх діти

Ф а н я — урядниця з консуляту

К о р ц і в — журналіст.

К у л ь ч и ц ь к и й — приятель Шумицьких.

К о з е н к о — партійний робітник, емігрант з Великої України

М а р і й к а — нянька Шумицьких

Д і в ч и н к а  з квітами

Д е л е г а ц і я

Г о л о в а  д о м о в о г о  к о м і т е т у.

С у с і д к а

І н с п е к т о р

1 – й   і  2 – й   у р я д о в ц і

В а р т о в и й  та  і н ш і

                                     I

Кабінет Шумицького.

Кидається в очі велика бібліотека і робочий стіл, завалений книгами, паперами.

На стінах портрети Шевченка, Франка, Коцюбинського всі прикрашені українськими рушниками.

О л ь г а сидить за столом і щось дописує.

Входить з правих дверей Ш у м и ц ь к а.

Ш у м и ц ь к а. Щось довго немає татка.. Я так хвилююсь, щоб чогось не сталось...

О л ь г а. Що може статися?! Лише звичайні речі: татко з кимсь заговорився або через якісь технічні причини спізнився вихід журналу.

Ш у м и ц ь к а. Може, цензура, поліція... Все може бути... Я просила б тебе зателефонувати до друкарні.

О л ь г а. Але навіщо, мамусю?! Ти лише одірвеш татка від праці.

 

Дзвінок.

 

А ось і татко! (Цілує матір і біжить назустріч).

 

Входять Ш у м и ц ь к и й  і  А н д р і й.

 

Ш у м и ц ь к и й (піднесено). Ну, рубікон перейдений! Журнал вийшов! (Держить високо в руці книгу і кладе на стіл).

 

Всі з цікавістю розглядають її.

 

О л ь г а. Чудесна окладинка!

Ш у м и ц ь к и й. Окладинка! Цілому суспільству кинутий визов! О, як заворушаться ці ситі старі жаби в стоячому болоті! Які посиплються прокльони на мою голову! Але вона не похилиться, а ще вище піднесеться вгору! Мої дорогі! Як приємно, яка насолода пливти сміливо, відважно, без найменшого страху проти розбурханих хвиль! Пливти туди, де зійшло сонце волі, рівності, правди і справедливості! Вони — раби пітьми, потвори й лицарі чорної ночі — сліпнуть і ховаються в кутки від цього сонця! Сонця всіх трудящих, понижених і окрадених!. Мій журнал, наш журнал, мої любі, відбиватиме в собі його сяйво. Він пробиватиме мури кордонів, з'єднуватиме сковані руки західноукраїнського пролетаріату з вільними руками селян і робітників Великої України. О, яке велетенське діло довершити судила мені химерна доля!

А н д р і й. Татку! Який я щасливий, який я гордий, що можу називатись твоїм сином! Мамцю! Ти щаслива?!

Дивіться такожОлександр Олесь — Швидко, швидко ми побачимось...Олександр Олесь — ПісняОлександр Олесь — Війна з татарамиЩе 179 творів →Біографія Олександра Олеся

Ш у м и ц ь к а. Я радію вашому щастю... І коли ваші ідеї йдуть поруч з національними ідеалами...

Ш у м и ц ь к и й (перебиває). Кожен клас має свої національні ідеали.. Попи, поміщики — одні, селянство, робітники — другі. Наша нація — нація селян і робітників, і їх національні ідеали ідуть поруч з великими ідеалами вождів пролетаріату: Маркса, Леніна, Сталіна.

Ш у м и ц ь к а. Може, ти маєш рацію, але шлях, на який ти став, мені здається чомусь таким непевним, таким небезпечним, що часом мені робиться страшно і завмирає моє серце.

Ш у м и ц ь к и й. Тому, що цей шлях не битий, а новий, невідомий, вкритий гострим камінням, але він веде в кращу будучину, в землю обітовану, де нема ні хлопа, ні пана, лише вільна людина, з усіма належними їй правами й обов'язками.

А н д р і й (захоплено). Правда, правда, татку! Знаменито!

О л ь г а (одірвавшись від журналу). "Два світи" — яка розкішна стаття! Це ти написав, татку?

 

Дзвінок.

 

Ш у м и ц ь к а. Це, мабуть, до тебе.

К о р ц і в (входячи). Можна до вас? Шумицька. Прошу, прошу... Вчасно, вчасно... Корців (вітаючись). Моє поважання, моє поважання. (До Шумицької). Цілую руці, пані добродійко.

Ш у м и ц ь к и й. Сідайте, розказуйте...

К о р ц і в. Чув, чув, що довгожданий журнал сьогодні нарешті побачив світ. Сердечно гратулюю! З цілого серця! (Стискає руку Шумицького). Сьогоднішній день матиме для нас епохальне значення...

Ш у м и ц ь к и й. Так і я думаю... Погоджуюсь, рішуче погоджуюсь з вами. (Простягаючи руку). Дякую вам, дякую за зрозуміння...

К о р ц і в. Ми й уявити не можемо, які колосальні наслідки викличе поява цього журналу! Для наших західних земель — це початок нової історії, переоцінка всіх цінностей!

Ш у м и ц ь к и й. Я розумію вас. Я так само думаю, й тому я взявся, скажу просто, за карколомну працю...

 

Шумицька подала знак синові і дочці і з ними вийшла.

 

К о р ц ів (розглядаючи журнал). Чудесно виглядає! Знаменито! Не соромно дати до вітрини і Парижа, і Лондона.

Ш у м и ц ь к и й. Форма — ще не все... Головне — зміст, товаришу!

К о р ц і в. Ну, розуміється. За це вже можна ручитись. Честь вам і слава! Пам'ятайте тільки, що ви не самі, що є багато нас, душею з вами. Сьогодні я розмовляв з видатним нашим літературним критиком, публіцистом і наймодернішим поетом. Він радо обіцяє вам своє співробітництво.

Ш у м и ц ь к и й. Ну, то їх буде більше... Я не боюся. А що ж ви, пане товаришу, вже порвали зв'язки з своєю старою, пожовклою газетою? Я про вас говорив консулові. Він радо погодився на вашу пропозицію і просив вам гратулювати.

К о р ц і в. Дякую. Я вже майже виготував статтю для другого числа вашого журналу.

Ш у м и ц ь к и й. Чому не "нашого"?

К о р ц і в. Ну, скажу "нашого" журналу, але (завжди у нас це "але") статтю підпишу поки що псевдонімом. Це, кажу, поки що, але, на жаль, це — sine qua non, передумова! Відразу порвати з газетою, зрушити контракт — це просто для мене неможливо. Не такі тепер часи, знаєте самі. Обставини можуть змінитись на гірше, ну і все може статись, пане товаришу-редакторе, а тоді що́ заспіває моя родина? Ваше положення зовсім інше: вас знають, вірять, цінять, ви там свій чоловік, а я...

Ш у м и ц ь к и й. Слушно, маєте рацію, але, пане товаришу, сидіти на двох стільцях буває зручно і вигідно тільки тоді, коли інші цього не бачать. А що, як довідаються?! Не там, а тут?!

К о р ц і в. Пане редакторе, тайна! Тайна мусить бути захована! Це обов'язково! Я так змінив стиль, що нікому і в голову не прийде, що то я пишу. Я за це ручусь! Я хочу, щоб моє співробітництво у вашому журналі було відоме тільки вам та випробуваному моєму другові, про якого я вам згадував.

Ш у м и ц ь к и й. Не турбуйтесь! Я ніколи нікого не зраджував! В цьому будьте певні. Розуміється, мені прикро, що ви не хочете зважитись одверто стати на наш бік. Це прикро, але що ж? Почекаємо. (Пауза). За найменшу статтю, до пів-аркуша, я платитиму вам 10-15 доларів, за більшу — до одного аркуша — 20-30. Думаю, що прогодувати вашу родину вистачить. Але у великому журналі завжди трапляється ще багато іншої праці, так що, гадаю, фактично ви діставали б значно більше. Я вам радив би ще подумати...

К о р ц і в. Так, товаришу редакторе, але в газеті я маю фікс і рядкові, а вдома... жінку і дітей. Я мушу кожного першого дати певну квоту додому. Ви розумієте, праця в газеті — це поденщина, сказати б, база для існування, а праця у вас, у вашому журналі, це буде відпочинок, надбудова, люксус, коли хочете.

Ш у м и ц ь к и й. Я не думаю, що це надбудова і люксус, ну, та це ваша справа. Моя засада — не насилувати, не приневолювати... Мушу тільки завважити, що, коли туди поїдете, ваше співробітництво і з ними, і з нами — безумовно візьметься під увагу і, чого доброго, відіб'ється на вашій кар'єрі. Це зветься там дворушництвом і викликає недовір'я.

К о р ц і в. Я так швидко не збираюсь туди їхати..

Ш у м и ц ь к и й. Я лише попереджую вас.

К о р ц і в. Не можу ризикувати...

Ш у м и ц ь к и й. Як хочете... Ленін ризикував. Цілий світ був проти нього. Одначе Ленін зважився і переміг! Ви добре подумайте, як краще зробити. Я повторюю — не приневолюю... Я високо ставлю ваш талант, і мені хотілось би, щоб ви не розкидали його по всіх клерикальних і дрібнобуржуазних смітниках... Ну що ж, потребуєте аванс?

К о р ц і в. О, звичайно. Ще й дуже.

Ш у м и ц ь к и й. Стане вам тридцять доларів? Я не маю сейчас дрібних. Треба зміняти...

К о р ц і в. Цілком досить! (Бере). Дякую! Так в середу, найдалі в п'ятницю, я занесу вам статтю або передам вам через певні руки. До побачення! (Прощається і стрічається на порозі з Борисом). О, моє поважання!

Б о р и с. Поважання! І ви... зайшли до нас?

К о р ц і в. Так, я мав справу до вашого тата... приватного характеру. Вибачте, поспішаю: маю ще працю у себе в редакції. Моє поважання! (До Шумицького). Так в середу або п'ятницю.

Ш у м и ц ь к и й. Добре, добре, до побачення!

К о р ц і в вийшов.

Б о р и с. Мати сказала, що вийшов твій журнал. Я боюсь, що не зможу сьогодні показатись на вулиці.

Ш у м и ц ь к и й. Чому?! Борис. Чому? І ти питаєш?!

Ш у м и ц ь к и й. Не розумію.

Б о р и с. Як я зможу дивитись в очі людям?! Куди я маю діватись від ганьби й сорому?

Ш у м и ц ь к и й. Від якої ганьби, від якого сорому? Що ти говориш?! Хто тебе, Борисе, ударив по голові?

Б о р и с. Твій журнал.

Ш у м и ц ь к и й. Мій журнал? Що, справді, з тобою? Та ти, сину, сам здурів чи, може, тебе звели з ума-розуму? Я тебе попереджав, не слухав, пропускав мимо вух! Фашистівське багно затягло тебе в трясовину й запаморочило тобі голову!.. (М'якше). Тобі треба кудись виїхати, подихати свіжим повітрям, зустрітися з свіжими сучасними людьми, звільнитися з тих ланцюгів, що душать твій мозок, душу, зв'язують молодечі крила. Оточення, оточення тобі треба позбутись в першу чергу!        Ти вільний, поїдь до Харкова, Києва, на Донбас. Оглянь на Дніпрі сучасне чудо радянської техніки, приглянься до нового життя, пізнай нових людей, стрінься з новими ідеями, вдихни в себе свіже повітря, свіжу, нову душу. Хочеш, Борисе, я зателефоную до консула, й ти матимеш сейчас, сьогодні ж візу! Побудеш місяць, півтора і вернешся додому. Але зовсім іншим! Повним енергії, віри в краще завтра. Гроші на дорогу і побут там — до твоїх послуг!

Б о р и с. Краще сидіти в болоті, як ти називаєш вужчу батьківщину, ніж їхати в катівню, де мордують людей не тільки за вчинки або за переконання, а навіть за походження.

1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Земля обітована, Олесь Олександр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Земля обітована, Олесь Олександр"