Читати книгу - "Земля обітована, Олесь Олександр"

Рай — так рай, до подробиць!.. А херувимів, а серафимів — без ліку! А як славословлять вседержителів!! Я не чув, лише читав, а ви почуєте. Візьміть з собою, товаришу, пляшку коньяку, коли боїтесь морської хвороби.

Ш у м и ц ь к и й. Дивак ви, товаришу, все і зі всього жартуєте. Веселу вдачу маєте. Ну, як кому подобається. Хто до чого...

К о з е н к о. Так передасте, питаю? Скажіть просто, одверто!

Ш у м и ц ь к и й. Звичайно. З великою охотою, товаришу, і те, і друге. Тільки, розуміється, коли в листі немає нічого, подібного до того, що ви іноді говорили...

К о з е н к о. Ні бомб, ні прокламацій! Не бійтесь, товаришу, я вас не підведу. Та як побачите сина, скажіть йому, що батько про нього пам'ятає, і дуже, підкресліть, дуже хотів би його бачити. Коли не дурень, то він зрозуміє.

Дзвінок.  Входить с т а р а н я н ь к а Шумицьких і витирає хусткою очі. Кидає на підлогу пакунок.

Н я н ь к а. Панночку! Застала! Всі ще вдома? Дістала листа і як була, так і поїхала. Боялась, що не встигну, не застану! (Цілує Шумицького. Помітивши Козенка, низько вклоняється).

Ш у м и ц ь к и й. Спасибі, няню. Всі вдома, всіх побачите, і всі будуть раді з вами попрощатись. Ідіть далі. Пакуємось цілий день. Чуєте? Аж в голові молотки стукають.

Н я н ь к а. Ой панночку, що ви надумали!.. Ой панночку, не їдьте. І мене не дайте на журбу та поталу: та я ж не матиму ні вдень, ні вночі спокою. Та я ж очі виплачу за вами. Та там же люде попухли з голоду... Цілі села повимирали. Хати пустками поставали. Це я чула від свого кревного, що насилу живим вирвався звідти. Та там в деяких селах не знайдете ані душі живої. Не побачите ні курочки, ні качечки. Де там! Пес не загавкає, кітка не замявкає..

К о з е н к о. Правду кажете, бабусю. Там не будуть булочку маслечком намазувати та чайком запивати.

Ш у м и ц ь к и й. Стара, брехлива пісня! Не вірте, няню. Хіба всьому можна вірити? (Дивиться на годинник). Ну, вибачте, я ще маю дещо переглянути. (Бере з стола якісь папери).

Н я н ь к а вийшла.

К о з е н к о. Так бувайте здорові! Швидко повертайтесь. Та ви довго там не засидитесь. І Кирилович були там та швидко благополучно втекли до Берліна.

Ш у м и ц ь к и й. Добре, добре, товаришу, бувайте здорові. Вибачте, що мало часу маю. Самі розумієте. Їхати, так їхати. За півгодини від'їздимо. Дякую, що зайшли.

К о з е н к о. До побачення... тут або там...

Ш у м и ц ь к и й. Там, там, товаришу..

К о з е н к о пішов

(До других дверей). Мамо, все готово? Май на увазі, що за півгодини ми рушаємо.

Ш у м и ц ь к а (в дверях). Дрібниці лишились: те, що треба в куфер взяти собі на дорогу та харчі треба купити.

Ш у м и ц ь к и й. Багато не набирай: в вагоні-ресторані все добудемо.

Дзвінок. Входить К у л ь ч и ц ь к и й.

Ш у м и ц ь к и й. А, це ви, товаришу! Нарешті!..

К у л ь ч и ц ь к и й. Спакуватись не так легко. Здається, ми ще маємо час, але не так багато.

Ш у м и ц ь к и й. Ну, як же з вашим маєтком? Продали? Подарували партії? Ви ще вчора вагались.

К у л ь ч и ц ь к и й. І продавати було нікому, і партійних товаришів тутешніх я добре не знаю. Доки що я залишив все на управителя. Вже звідти дам розпорядження, що з ним робити. Був сьогодні у швагра. Страшний, упертий чоловік! Каже: чи ви розумієте, що ви робите, куди ви їдете? Ви думаєте, що в рай, а там гірше, як у пеклі. Людям, каже, їсти нічого, а влада робить самі дурниці, які у них чомусь називаються помилками. А я на те кажу: "Коли мала дитина або молода соціалістична держава спотикається і падає, то є ще надія, що вона встане і піде, а коли стара баба, така як буржуазна Європа, впаде, то її хіба підвести можна буде, але з поламаними кістками однаково вона стояти не зможе, навіть на однім місці.

Ш у м и ц ь к и й. Дуже, дуже добре сказано!

К у л ь ч и ц ь к и й. А де ж пані добродійка?

Ш у м и ц ь к и й. Ах, все не може розлучитись з хатніми пенатами. Кожна дрібниця, портрет, шкатулка або поламаний стілець викликає у неї спогади, емоції... Вона розлучається з ними, як з живими істотами. От і кажіть, товаришу... Жінка, на жаль, і досі залишилась жінкою і насамперед матір'ю. Діти для неї — спільна кров, а не спільні ідеї... Але пройде пару років, і соціальне виховання дітей засипле цю прірву між жінкою і чоловіком. А дитина без дурних казок про русалок, мавок, драконів виховається здоровою, з міцними нервами, з реальним поглядом на життя.

К у л ь ч и ц ь к и й. А прецінь ви, товаришу, не так давно писали найдивовижніші речі для дітей. Я вам казав ще тоді, що це помилка, анахронізм, блудна стежка для дитини.

Ш у м и ц ь к и й. Поки людина позбудеться тягаря тисячолітніх помилок людства, багато ще наробить дурниць. Але тепер, товаришу, ми вже позбулись...

Дзвінок. Входить д і в ч и н к а  з  к в і т а м и.

Д і в ч и н к а. Тато й мамуся хворі, вони не приїдуть на двірець і прислали ці квіти.

Ш у м и ц ь к и й. Що з ними?! Обоє занедужали?

Д і в ч и н к а. Ні, у мами голова болить, а тато бояться виходити.

К у л ь ч и ц ь к и й. На двірець?

Д і в ч и н к а. Так.

Ш у м и ц ь к и й. Ну, поздоров, Славочко, і тата, і маму. Скажи, шкода, що вони так нагло занедужали. Побажай їм швидко стати здоровими і подякуй за ці прегарні квіти.

Д і в ч и н к а пішла.

К у л ь ч и ц ь к и й. Різні бувають хвороби, але добре, що більшість їх не смертельна.

Ш у м и ц ь к и й. Це правда, товаришу.

К у л ь ч и ц ь к и й. Зустрів оце перед годиною сина нашого великого артиста. Чому, питаю, не їдете додому, на Україну? Невже, кажу, краще цілими днями, а то й ночами вистоювати або куняти в таксі, як їздити на своєму авто до себе ж, на хутір, разом з батьком?! А він вирячив очі на мене, дивиться і мовчить. Вашому татові, кажу, з огляду на його великі заслуги перед мистецтвом, повернули його хутір і подарували люксове авто, а ви тут сидите і ждете, що хтось сяде і заплатить вам золотого. А він як одріже мені: "Ідіть до всіх чортів! Бачите, в яких шкарбанах ходжу?! А чому? А тому, що свої чоботи передав батькові, бо ходив босий на старості літ... Очевидно, за свої заслуги!.." Ну скажіть мені: що це? Сліпота чи така завзята упередженість, консерватизм?..

Ш у м и ц ь к и й. Коли б ви знали, товаришу, яку боротьбу я тут видержав з цими тупоголовими баранами! Скільки коштувало нервів, енергії, щоб когось переконати! Але треба сказати, що ті, які усвідомили свої помилки, вже зробились завзятими революціонерами і оборонцями Радянського Союзу. Деякі з них і в'язниць зазнали, і переслідувань і, нарешті, повернулись додому, і стали корисними робітниками.

Дзвінок. Входить делегація.

Д е л е г а т. Ми, делегати від ваших співробітників і товаришів по журналу, прийшли сюди, щоб від цілого серця поздоровити вас і побажати щасливої тріумфальної подорожі. Ви заслужили цього. Ваш великий талант, ваші переконання й віра в те діло, що ви тут, "на нашій, не своїй землі", робили, мали колосальне значення для всіх скептиків. Багато невірних Томів увірувало і перейшло на ваш бік. Летючи думками за вами на Радянську Україну, просимо прийняти запевнення, що ми, які тут зостанемося, продовжимо вашу працю. Скажемо одверто: нам бракує вашої енергії, вашої мужності... Природа не всіх рівно наділяє, і ми будемо робити, що дозволять наші сили і засоби. Не дивлячись на несприятливі обставини, ми все ж таки твердо постановили заснувати газету. Може, вона поки що буде неперіодичною, але при першій можливості і евентуальній вашій допомозі вона зробиться щоденним органом. Ми йдемо назустріч вам, назустріч вашим бажанням і порадам. Ще раз всього доброго! Хай щастить вам на новому шляху, за новим верстатом праці! До побачення! До скорої зустрічі!

Ш у м и ц ь к и й. Дякую, товариші. (Стискує руки). Ви, товариші, мене зворушили відданістю тим ідеям, за які я боровся. Ви були свідками цієї боротьби. Я також ішов завжди назустріч вам і робив для кожного все, що міг. Не пам'ятайте лише дріб'язкових непорозумінь: без них не обходиться ні в одному великому живому ділі. Ще раз дякую. Про ваші заміри я буду говорити в Харкові і певний, що ви незабаром побачите наслідки цих розмов. (Подає руку).

Чути окремі голоси делегатів: "Моє поважання", "Дякуємо, пане товаришу", "Напишіть нам, як доїхали". Виходять.

Ш у м и ц ь к и й. О, між нами буде якнайтісніший контакт! (До Кульницького). Бачите?! Моя праця не була марною...

К у л ь ч и ц ь к и й. Хто каже, товаришу... Ви велике діло зробили. Ви можете спокійно тепер відпочити.

Ш у м и ц ь к и й. Так, я дійсно шалену працю тут перевів, ціле громадянство збудив і озброїв проти себе, і може, трохи стомився, але одпочивати не збираюсь! Для мене життя — це праця! Жити — значить працювати, творити! І я ще багато, багато зроблю для народу, для людства.

Входить Ш у м и ц ь к а.

К у л ь ч и ц ь к и й. Цілую руці пані добродійці.

Ш у м и ц ь к а. О, а я й не знала, що ви тут. А ми з самого ранку сьогодні пакуємось... (До Шумицького). Старий! Чи ми ще маємо час? Щось ти дуже забалакався.

Ш у м и ц ь к и й. Насамперед, я не старий, а вдруге.. чого ти заплакана? Бачите, товаришу, жінка, як я казав, завжди — жінка. Сором, товаришко жінко! Забудь усе старе! Воно віджило свій вік. Пройде день, ніч, і новий ранок нас привітає цілим потоком сяйва, блискучим усміхом доки що не знаного, лише відчутого щастя. Ти будеш пити його цілими пригорщами і бадьоро, натхненно працювати не тільки для родини, а й для цілого радянського безкласового суспільства, для цілого людства.

Входить Ольга і вітається з Кульчицьким.

К у л ь ч и ц ь к и й. Моє поважання! І вас примусили працювати? Ай-ай-ай!

Ш у м и ц ь к и й. Чому ти така бліда? Може, також не хочеш їхати з нами і хочеш лишитися тут, де вже немає чим дихати...

Ольга мовчить.

К у л ь ч и ц ь к и й. Панночка не хоче, розлучитись з своєю кіткою. Шумицький. Ну, коли це перепона, ми можемо її взяти з собою.

Вбігає Андрій.

А н д р і й. Татко! Квитки готові, авто біля дому. За 20-30 хвилин треба буде вирушати!

Входять Борис і нянька.

Борисе, авто приїхало, давай виносити!

Б о р и с.