Читати книгу - "Панич і дівчина, Костомаров Микола"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Костомаров Микола
- 118
- 0
- 28.06.24
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
В зелененькому гайочку
Дівча рве цвіти;
Їде конем вороненьким
Панич молодий.
І звичайно поклонився,
Із коня злізає.
В дівки личко червоніє,—
Очі понуряє.
— Помагайбі, дівчинонько,
Я в сії діброви
З товаришами уранці
Приїхав на лови.
Тільки лихо! Не потраплю
У село до хати!
Будь-бо ласкава, дівчино,
Скаж, куди держати?
Чи то скоро оця стежка
З лісу в поле вийде?
— Ще зарані пан ласкавий
Додому приїде.
Он то бачиш: дуб високий,
Край його березки;
Коло хутіра уліво
Повернулась стежка,
А там вправо проти пущі,
Та до річки — нижче;
Там млиночок і місточок,
А зараз і місце.
Пан подякував дівчині,
Рученьку стискає
Та у губочки цілує
Й на коня сідає.
Сів, ударив острогами…
Не видко його!
Іздихнулось дівчиноньці
Не знаю чого!
2
В зеленому гаю
Дівча рве цвіти;
На конику їде
Панич молодий.
І знову гукає:
— Покаж іншу стежку!
За хутором річка,
Не втраплю к містечку.
Ні мосту проїхать,
Ні перебрести;
Мене, молодого,
Хотіла звести!
"їдь, пане, тим шляхом,
Що вбік від Кургана".
— Спасибі, дівчино!
"Щасливо, мій пане!"
За лісом густеньким
Не видко його!
Здихнула дівчина…
Я знаю чого.
3
В зеленому гаю
Дівча рве цвіти;
На конику їде
Панич молодий.
Й здалека гукає:
— Ох, дівчино мила!
В рівчак був уплівся:
Отак научила!
Тим шляхом не їздять
Із давній години,—
Хіба який хлопець
По хмиз до гущини.
День цілий ганяю;
І кінь не напасся;
Й їздець притомився,
І кінь загасався.
Нап'юсь лиш з криниці
Холодній водиці,
Коня розсідлаю,
Пущу по травиці.
Панич поклонився
І з коня злізає!
Дівча червоніє,
Очиці спускає.
Мовчать та здихають.
Так трохи стояли.
Той дужче, та стиха
Собі розмовляли.
Та вітер, бач, дмухав
Усе по діброві,
Так я й не дослухав
Гаразд їх розмови.
А з очей та з лясів
Те певно узнав,
Що панич об стежці
Дівча не питав.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Панич і дівчина, Костомаров Микола», після закриття браузера.
