Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

ЦІЛИТЕЛЬ АЗАРИНТА

Книга перша

РЕГАР

ОДИН

Де магія?

Ілея зосередилася на глухому звуку удару кулаків по мішку. Її світ звузився. Її власне дихання і серцебиття віддалялися, коли вона удар за ударом билася по своєму неживому ворогові. Ніщо не мало значення, крім моменту, кожна думка була зосереджена на цілеспрямованому завданні.

Їй це сподобалося.

Пронизливий звуковий сигнал розбудив її від трансу. Її телефон, що лежав на мякій підлозі неподалік, сповіщав про закінчення її фінального сету. Піт лився з її чола, коли вона оглядала спортзал.

Вона посміхнулася, відчуваючи, що напруга в її тілі нарешті зникла. Було б непогано продовжувати, але обовязки покликані.

За мить вона взяла слухавку, а потім схопила рушник, прямуючи до виходу.

— До побачення, Марку, — гукнула вона лисому чоловікові, захопленому розмовою з іншим покупцем біля прилавка.

Він усміхнувся їй, призупинивши розмову, щоб позначити її.

Ілея, привіт, я просто хотів ще раз запитати про тебе, щоб ти приєднався до місцевих підготовчих класів до турніру. Ти впевнений, що не хочеш спробувати?

Вона зупинилася і подивилася на нього, витираючи обличчя рушником.

Я дуже ціную цю пропозицію. Ви знаєте, я б із задоволенням це зробив, але з універом, який розпочнеться наступного тижня, я просто не можу.

Молодший чоловік, який розмовляв з Марком, підняв брови.

Ілея помітила його погляд і заплющила очі на нього, поки він не відвернув свою увагу від неї.

Марку, ти жартуєш зі мною? Я тренуюся щодня протягом останніх двох тижнів, і ви не дозволите мені приєднатися до місцевих жителів, - сказав він, його голос був трохи вищим, ніж він, ймовірно, планував. Він не зовсім скиглив, але це було близько.

Новий хлопець явно був засмучений, але Марк лише посміхнувся йому.

— Джоне, будь обережний, інакше вона покаже тобі причину, чому я хочу, щоб вона пішла замість тебе чи когось іншого. Два тижні не роблять бійця готовим до турніру. Ілея – це справжня справа. Він кивнув Ілеї і посміхнувся.

Звичайно, вона знала, що Марк розуміє її ситуацію. І все ж вона не могла не відчувати себе трохи прикро через те, що неодноразово відмовляла йому.

Марк завжди був поруч з нею. Він ніколи не переривав її сеанси, окрім як для того, щоб виправити її форму. Він постійно кричав про її потенціал, але це не мало значення. Вона вже підрахувала цифри і не планувала закінчувати тридцятирічною дівчиною, яка все ще працює у фаст-фуді – з довбаним обличчям на додачу.

Навіть якщо вона якимось чином перемогла у місцевих жителів і стала професіоналом, вона не була готова до зруйнованих колін у сорок років. Не кажучи вже про ризик отримання більш серйозних травм.

Вона похитала головою і продовжила рух до виходу. Дратівливий звук Джона, який все ще скаржився позаду неї, ледь не змусив її зупинитися і переосмислити все це. Але вона цього не зробила. Вона вже записалася на інше життя.

.

Це хобі, і це те, чим воно залишиться.

Маючи на увазі, вона могла принаймні допомагати людям, які були готові ризикнути зруйнованими колінами.

-

Вийшовши зі спортзалу, її зустріло яскраве полуденне сонце. Центральна вулиця міста була заставлена припаркованими автомобілями різних кольорів, а за ними височіли сірі квартали з офісами. Спортивний автомобіль, що підривав рок-н-рол, зупинився, коли повз пробігла дитина, проігнорувавши крики та прокльони.

Ілея посміхнулася і сама перейшла вулицю, ненадовго перевіривши, чи немає інших машин.

Дорога назад до її маленької однокімнатної квартири була короткою. Увійшовши всередину, вона кинула свій рушник на купу невипраного одягу біля дверей.

Сонячне світло просочувалося крізь напівзакриті жалюзі і освітлювало поле бою в кімнаті, яка не бачила особливого прибирання протягом останніх кількох днів або навіть тижнів. Брудні миски, обгортки від їжі та порожні пляшки захаращували стіл, нагромаджені навколо двох екранів і наполовину прикритої клавіатури. Земля була вкрита одягом, книгами та різним іншим сміттям.

.

Завтра приберу, присягаюся.

.

Ця думка не була призначена для когось конкретного, а була просто нагадуванням про тренований сором, який вона повинна відчувати на сцені перед нею.

.

Ілея заплющила очі й усміхнулася. Це було не найбільше і не найорганізованіше місце, але це було її.

Вона роздяглася по дорозі в душ. Трохи холодної води було саме тим, що їй було потрібно після тренування. Блаженство було коротким, в основному для того, щоб трохи заощадити на комунальних послугах. Після того, як вона знову обсохла, вона почала шукати свою робочу форму.

.

— Ось ти.

.

Вона знайшла його запханим у кутку кімнати. Вона насупилася від зморшок на ньому, перш ніж кинути його на велику купу біля дверей разом зі своїм раніше викинутим рушником. На щастя, у неї було три набори, один з яких був випраний і принаймні трохи складений у шухляді під ліжком.

.

Час приступати до роботи.

.

Вона зітхнула і залишила свій безлад.

87

Добрий день і ласкаво просимо до гівняного закладу швидкого харчування 87. Що б ви хотіли замовити? — запитала вона, монотонним голосом вітаючись з людиною, яка стояла перед нею.

Ви щойно сказали, що гівно фаст-фуд.. Ну, як би там не було... Я просто хотів би випити кави та пропозицій чізбургерів. І тільки трохи цукру, я на дієті. Чоловік підморгнув їй, коли вона вводила наказ у компютер перед нею.

Ще щось? — запитала вона.

Чоловік похитав головою. Ваша компанія з кавою, якщо вона є в меню? Він усміхнувся їй. Це було так моторошно, як вона очікувала.

.

— Боюся, що рабство незаконне,, хоча я чув, що курячі нагетси можуть розповідати цікаві історії.

Він насупився на неї, нахмуривши брови, намагаючись обміркувати її відповідь.

. -

Невеликі жарти допомагали трохи скоротати час. Спочатку повторювана робота давала свого роду медитативну якість, але в цей момент вона робила це занадто довго. Це було приголомшливо. Вона щодня сподівалася на пограбування, придумуючи сценарії, де вона могла б продемонструвати частину своєї майстерності в кікбоксингу. На жаль, реальний світ був нудним. І поки що вона застрягла, хоча б через найбільшого з усіх векселі.

.

Вони все одно просто розстріляли б мене. Не те, щоб я міг щось зробити. Вона зітхнула від цієї думки.

3.99.

Це буде 3,99.

Чоловік, все ще насупившись, поклав гроші на прилавок, і Ілея поклала запитуване замовлення на тацю перед собою, перш ніж передати його чоловікові.

.

— Чудового дня, — сказала вона, анітрохи не розуміючи цього. Вона побачила