Читати книгу - "Пропаґандивна поїздка, Керницький Іван"

І

Підготовчу роботу розгорнено кольосальну:
Влаштовано низку засідань, що мали наскрізь діловий характер.
Схвалено низку резолюцій, що мали наскрізь діловий характер.
Надруковано низку відозв, що мали наскрізь діловий характер.
Ухвалено:
"…відбути пропаґандивну поїздку з нагоди "Свята Української Книжки" до села Закамарки, з відповідними рефератами і зразковою виставою книг".
Доповідачі: завідувач культурно-освітнього відділу, проф. Смішний та секретар цього ж відділу, мґр. Барабан, пріли й умлівали п'ять тижнів студіюючи літературу і матеріяли. — Врешті налягли на перо і вкресали дві основно-вичерпні доповіді:
Проф. Смішний — на тему: "Книжка в ретроспективно-історичному нарисі її розвитку від найдавніших часів по сьогодні".
Мґр. Барабан — на тему: — "Книжка та активне сприймання нашої дійсності".
…Гей, заграли "Мерцедеси", зацокотали "Ундер-вуди"! Минає день, ба й минає другий, а машиністки все пишуть та й пишуть! Столярі, склярі, не їдять, не п'ють, а все штудерні шафи з перегородками для зразкової виставки майструють! Панночки-гімназистки по-мистецьки оформлені книги з золотими відтисками на хребтах для зразкової виставки підбирають! — Мистці-малярі на всіх кольорах веселки пропаґандивні афіші розмальовують:
…Учітеся, брати мої!
…Книги — морська глибина!
…Любіть книжку!
…Шануйте книжку!
…Читайте книжку!
…Купуйте книжку!
Осінь була золота.
Журавлі кричали: кру, кру…
Дивіться такожІван Керницький — Злий дух під Божим домомІван Керницький — Перелітні птахи (збірка)Іван Керницький — ЗасейфувалиЩе 14 творів →Біографія Івана Керницького
ІІ

Приїхали.
Посідали.
Порозкладали папери.
Доповідали довго і речево.
Проф. Смішний доповідав дві з половиною години на тему: "Книжка в ретроспективно-історичному нарисі її розвитку від найдавніших часів по сьогодні".
Всебічно промовляв професор:
Про єгипетські гієроґліфи і про династію Габсбурґів…
Про "Остромирове Євангеліє" і про свої студентські часи.
Про "Енеїду" Котляревського і про Відень, місто вальчика, кохання та мрій…
Про те, скільки книг стеребили миші в підваллях "Просвіти" і про воєнні дії на східньому фронті…
Про 42-рядкову Біблію Ґуттенберґа і про рефлекси носових звуків в українській мові…
Мовляв — "Учітеся, брати мої", а "Книги — морська глибина".
…Всебічно промовляв професор.
Мґр. Барабан барабанив півтори години на тему: "Книжка та активне сприймання нашої дійсності".
Полум'яно і завзято барабанив маґістер! Запалювався!.. Вибухав!.. Горів!.. Палахкотів… Ми, мовляв, покажемо! Ми, мовляв, докажемо! Нас, мовляв, ніщо не спинить! Перед нами, мовляв, світле майбутнє!..
"Учітеся" — мовляв — брати мої", а "Книги — морська глибина"…
…Полум'яно та завзято барабанив маґістер!..
Люди сиділи і слухали.
Три з половиною години люди сиділи і слухали.
Врешті-решт люди порозходилися по хатах — за мішками. (Звичайно — деякі, що жили віддалік, на присілку, поприїздили підводами з великими драбинами та полукішками). Тісним вінцем оплів народ доповідачів. Проходу не дає. До автомашини не підпускає…
Доповідачі отетеріли!..
— В чому справа? — розпитують.
— А ми, рахувати, за книжками, — ввічливо пояснюють з гурту.
Доповідачі видивились один на одного. Остовпіли з дива…
— За якими книжками?..
— А то вже там, як ласка ваша… Може бути "Остромирове Євангеліє", а може бути і "Пересопницьке"… І гієроґліфами не погордимо. Відомо ж перебирати годі. Не такі тепер часи, щоб перебирати!.. Великий оце в нас, нікуди правди діти, переднівок на книжки. Не переднівок, а просто голод. А ще тепер, після ваших рефератів, то, Господи, Твоя сила! Страшенне нарід розохотився читати! Бачите — он, люди возами позаїздили… Дайте хоч вагон книжок, — розхапають!
Доповідачі зніяковіли, розгублено потупили очі в землю…
— Книжок немає, — промимрили стиха.
— Немає книжок! — застогнав народ навколо. — Людоньки, чуєте, книжок немає! Панове, а це ж як?!
— А так, що немає. Передвоєнні запаси вичерпалися, а нові книжки друкуються в обмеженій скількості. Що появиться, зараз щезає. Паперу недостає… Та й всякі інші труднощі… Це ж війна, панове!
— Ми самі, от, їдучи сюди, думали у вас хоч декілька книжок для повітової бібліотеки дістати, — з відвертою щирістю з'ясував професор.
Люди збилися в купу, загомоніли, зашушукали, видимо — нараджувалися. Врешті вибрано окрему делеґацію для переговорів, а саме: місцевого о. пароха, мужа довір'я і громадського старшину. Делеґати повели доповідачів на бік, під повітку, і почали пертрактації:
— Панове, кажуть, ми розуміємо ваше становище. Поторгуватися завжди можна, це сьогодні річ щоденного порядку. Ми знаємо, як там, у вас, у місті… Тіснувато з продуктами… Ми за гроші не хочемо… Ми вам, кажуть, натураліями… — Відпустіть, майте милість, хоч піввагона книжок за продукти!
Тут уже доповідачам і терпець увірвався.
— Громадяни, гукають, чого це ви пристали? Немає книжок і край! Ви, хіба, що не розумієте?.. — По-турецьки ж не говоримо!
Ну, звичайно, народ захвилювався, зайняв ворожу поставу. Почулись вигуки, погрози. Врешті кремезний юнак у вишиванці, — виліз на передок автомашини і каже:
— Друзі, каже, а це ж як? Провокація яка, чи що?.. Панове кажуть — книжок немає… А тут, на самоході, хіба що? Полова?.. Вісім новісіньких шаф із книгами, аж тріщать, а вони — книжок немає!.. Не підведете, панове! Не на таких натрапили! Якусь "зразкову виставку" вигадали… Що це за дикі, большевицькі методи? З книжками возяться, як баба з парастасом, а тут народ без друкованого слова в'яне, як осінний лист! На очах нидіє. — Друзі, я висуваю конкретну пропозицію: спорожнити всі шафи! Не пустити ні одної книжки з нашого села! Література — це скарб народу, а книги — морська глибина! За мною, друзі! До світла! До сонця!..
…Гей, як заворушеться народ! Як заклекоче грізним дев'ятим валом!.. Гей, як потиснуть хлопці, як припруть грудьми автомашину… Шах-шарах, трах-тарах! — затріщали дошки, забряжчало скло, і за хвилину зразкова виставка книжок припинила своє коротке існування…
Розлетілася на тріски!
…І в тую ж хвилину одне жалісне зідхання вихопилось з грудей юрби, один плач, одне ридання потрясло повітрям…
"Зразкова виставка" виявилась великим "блефом"…
Виявилось, що в шафах, за скляними перегородками, замість книжок — лежали пустопорожні палітурки, з золотими відтисками на хребтах…
А книжки вам не було ні на лік!

ІІІ

В мрячному, чорному настрою верталися доповідачі з пропаґандивної поїздки в обломаній автомашині…
Сумно скрипіли колеса:
…Учітеся, брати мої!
…— книги морська глибина…
Осінь була золота.
Журавлі кричали: кру, кру…