Читати книгу - "Альманах видів, Kira Night"

Частина 1. Держ. замовлення

Я прийшла до тями в якійсь коробці. Стіни насідали з усіх боків, не даючи зорієнтуватися. Закривши очі я сконцентрувалась і, по тиску й гравітації, зрозуміла що лежу на спині. Що відбувається? Як я тут опинилася? І найголовніше питання - де це, тут? 

Зараз найбільше мене зацікавило те, що я могла відчути в цьому не вельми сприятливому становищі - шум двигуна. Я їхала у вантажівці, зважаючи на важке торохтіння й стрибках на ямах. Якщо мене везуть кудись, знаючи що я жива (що досить важливо, адже лежу я наче в труні), то це до біса не клієнтоорієнтований сервіс перевезення!

Тим часом вантажівка зупинилася, а водій вийшов, грюкнувши дверима кабіни. Я почула приглушені голоси, які обговорювали вантаж, декілька разів повторивши “Держзамовлення”. 

Я що, чорт забирай, канцелярське приладдя?! 

Поговоривши, водія пропустили, і я почула як з лязгом відкрилися ворота. Вантажівка знову рушила, а я почула поруч з собою якісь стогони й звуки. Я тут не одна, і, зважаючи на загальне невдоволення, ми всі тут лежимо в цих ящиках. Я сподіваюсь, що нас не живцем ховати везуть. Не люблю видиратися з труни, потім землю з під нігтів фіг вичистиш.. 

Ще за 10 хвилин вантажівка знову зупинилася. Тут було багато людей, які зібралися навколо і щось обговорювали. Крізь щілини ледь ледь пробивалося сонячне світло.

Почулися команди, хтось почав діставати з вантажівки ящики і нас поставили майже вертикально, після чого кудись повезли. Позаду я почула гучне “Помийте їх і в ізолятор, допоки їм клас не визначать!” 

Постійна зміна положення й тряска вже почали сильно бісити, тому щойно моя труна відкрилася - я зробила ривок назовні, тим самим випавши на холодну, слизьку підлогу. В очі, що відвикли від світла, яскраво вдарило світло білих лікарняних лампи. Трохи звикнувши до освітлення я тільки зараз усвідомила, що навколо стоять шість людей з гвинтівками і ціляться в мене. Озирнувшись, я помітила за ними якогось чоловіка. Він був без зброї, але виглядав доволі переконливо. З-під вусів виднілась усмішка. 

Ви тільки гляньте яка бадьора! Нам же легше буде. - сказав головний охоронець. - І нагадайте мені покарати Віла за те, що він не працює по нормативам і вколов замало транквілізаторів. 

Він кивнув людям у прорезинених халатах й рукавицях, і ті почали йти на мене. Позадкувавши на підлозі я почала відступ, але вперлась спиною в стіну. Люди з гвинтівками наблизились ще на крок. 

Тримайте її на мушці. Нам проблеми не потрібні. - сказав головний і вийшов з кімнати. 

Тільки зараз я змогла себе роздивитися. Я вдягнута в подрані штани й футболку кольору хакі, під якими було не менш подрана нижня білизна. 

До мене підійшли люди в халатах й почали зрізати з мене одяг. У спробах чинити спротив, я знову привернула увагу охоронців. 

Останнє попередження! З такої відстані резинова куля зламає тобі ногу. - сказав один з охоронців. - Будь хорошою дівчинкою.

На це я тільки невдоволено засопіла, але вирішила піти на їх маніпуляції. Мені все ж таки хочеться дізнатися що я тут роблю, і де я, чорт забирай!

Знявши з мене одяг - чоловік у халаті відійшов і кинув його в сміттєву шахту. Інший же взяв шланг і направив на мене. 

Ні, ні, ні! - тільки й встигла скрикнути я, до того як мене відбило струменем води до стіни, не даючи поворухнутися. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍