Читати книгу - "Журавлі, Степан Босий"

Жили тай були журавлі. Журавлиха і журавель мали в невеликому селі, на даху сільської хати своє дороге гніздо. Вони там жили, вирощували журавляток, і були дуже щасливі.

 Як веліла їм матінка-природа, журавлі кожен рік відлітали в далекі краї, де не було холодів зимових, а на сезон літній, прилітали з теплих країв до своєї рідної оселі, до свого гнізда.

Кожен рік на осінь, після літа, після щасливого життя вдома, після того як їх дітки підросли, журавлі клекотали і збирались разом  з іншими журавлиними сім'ями в зграї, і створюючи клин в повітрі, журавлі взлітали в небо, і мандрували в теплі краї в Африку. 

І там в Африці плакали за домівкою, чекали коли пройде зима, і вони знову полетять додому, до свого рідного гніздечка, і знов заведуть маленьких журавликів.

І так все життя пара журавлина мандрувала то в теплі краї, то назад додому, і плодилась ,і мала багато діток.

Але одного разу, після Африки, прилетівши додому, журавлі не застали свого гнізда.  Вони були шоковані. Як так, вони журавлі від віку літають додому на цей дах де їх житло- гніздечко, і тут хтось знищив їх криївку. Вони довго літали над  місцем де була їх домівка і клекотали.

Кажуть в народі, що журавлині гнізда неможна рухати, бо скинуть журавлі в відповість вогонь на твій дім. Так як народ каже так і сталось, журавелі знайшли палаючі листи бумаги десь, вхопили і полетіли, щоб кинути на дім того ворога, що їм нашкодив. І була в селі пожежа, і люди збігалися гасити, а журавлі літали в небі над цими людьми і просто клекотали.

Кінець