Читати книгу - "Коханому сонечку, Черниговчанка Тата"
- Жанр: 💙 Різне
- Автор: Черниговчанка Тата
- 41
- 0
- 20.08.24
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я танцювала у вишневому саду,
З дерев летіли пелюстки біленькі.
Ловила я їх просто на льоту ,
Такі пахучі і такі легенькі.
Кружляла я в пилу із пелюстків,
А сад гудів, тонув в бджолиних звуках.
Я так хотіла, та і ти хотів,
Щоб завжди разом і нема розлуки.
*****
Як сталевим лезом ти пройшов по долі,
Та глибокі рани заживуть поволі.
Пам'ять заховає від душі тривоги
І життя відкриє у нове дороги.
Заховаю сум я глибоко- глибоко,
Піду поспіваю краще в карооке.
Згадаю ту пісню, що співала в школі,
Подруги підхватять її мимоволі.
Лунатиме пісня та вечірнім містом
І глибоким ранам вже не буде місця.
На тих ранах завтра я наб’ю татушку,
Крутону у долі щасливу вертушку.
*****
Як лілія, що тягнеться до сонця,
Тягнулась я до тебе, любий мій.
Душа відкрилась, як оте віконце,
Коли тепло на вулиці моїй.
Там, через хмари, бачу твої очі,
Та через простір, чую серця стук
І почуття в моїй душі клекочуть,
Ніби немає в цьому світі мук.
Ніби немає горя і сльозами,
Не вкрита моя рідная земля
І непорозумінь ніби, нема між нами
Здається, що я все ще є твоя.
Та раптом різко завила сирена
І біль війни замінить серця біль.
Я знову за молитвою смиренно
На мить забуду і тебе, і мрії.
*****
Я у неба попрошу
Повертайся мій коханий,
Я усіх за все прощу,
Залікую твої рани.
Розлучились не на вік,
Повертайся, якщо можеш.
Я у Бога попрошу,
Нехай він нам допоможе.
*****
Відпусти мене туга,
Дай розправити крила,
Щоб зникла напруга
І я знов полетіла.
Вітер хай допоможе
Крилам силу надати,
А зірковій дорозі
Мені напрям вказати.
Відпусти мене туга,
Серце хоче кохати,
Відпусти мене, прошу
Бо я хочу літати.
І ослабли обійми
Туги сивої, злої,
Та почулося з неба:
«Лети, Бог із тобою.
Хай тебе захистить
Сила твого кохання,
Поведе де почуєш
Ти справжнє зізнання.
*****
Зозуля кувала, роки рахувала.
Рахувала рік до року,
Відправляла в світ широкий.
Кукувала мою долю,
Щоб цвіла як мак у полі.
Я ті роки рахувала,
А сльоза з очей стікала,
Бо сирена завивала,
Рахувати не давала.
Але мрія в світ злітала,
Хлопцям сили надавала
І вони в ту смерть влучали,
Моїй мрії жити давали.
Щоб як мак я розквітала,
Щоб любов перемагала.
До землі я вам вклоняюсь
І з молитвою звертаюсь,
Щоб живими залишились,
Перемоги щоб добились.
*****
Я прийду до зорі
На твій рідний поріг,
Бо захочу торкнутися сонця.
Я те щастя несла
На руках з року в рік,
Щоб воно через серце лилося.
За вікном заметіль,
Чи дощі за вікном,
А у нас в домі ніжно і тихо,
Бо не впустимо ми у оселю свою
Ні сльозу, ні невірність, ні лихо.
*****
Очі зелені, небо без хмар
Рідний побудь тут, тільки без свар.
Адже колись ти знову прийдеш
Але мене може вже не знайдеш.
Очі зелені, сонце в очах
Теплі долоні на цих плечах.
Я цілувала руки твої,
Ти заціловував плечі мої.
*****
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коханому сонечку, Черниговчанка Тата», після закриття браузера.