Читати книгу - "Поруч з тобою , Олена Зацепіліна"
- Жанр: 💙 Сучасна проза
- Автор: Олена Зацепіліна
- 69
- 0
- 07.09.24
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Аеропорт жив своїм життям: люди прилітали та відлітали, когось зустрічали, когось проводжали, хтось сварився через втрачений багаж, а хтось голосно радів оголошенню про початок посадки після кількох скасувань.
Для двох, які стояли зараз серед зали, вся ця метушня була неважливою, для них час завмер. Хлопець вдивлявся в очі дівчини, шукаючи в них відповідь на задане, найважливіше в його житті, питання, а дівчина прокручувала в пам’яті неймовірні події сьогоднішнього дня та згадувала, з чого все почалося.
***
Його всі кликали на ім’я Кіт. Ія вже чула від Стаса про Кіта та уявляла його собі незграбним велетнем, простакуватим і добродушним, одягненим обов’язково у картату сорочку, джинси та стоптані кросівки. Тому вона дуже здивувалась, коли їй представили хлопчину худорлявої статури, середнього зросту, зі смаком одягненого, з чарівною посмішкою, що робила риси його обличчя м’якими та дитячими. Такі хлопці подобаються дівчатам, як… кошенята: їх хочеться пригорнути, приголубити, захистити, погратися з ними, але не більше. Її очікування виправдалися лише в одному: він дійсно був дуже добродушним. У компанії хлопець вважався загальним улюбленцем… невинним і милим. Ія зробила висновок, що скорочення «Кіт» від його імені причепилося до нього, як аналогія до англійського слова «kid» - дитина, малюк.
Виявилося, що Ія та Кіт вже зустрічалися, і не раз. Вони навчалися у одній школі, і, зрозуміло, стикалися на перервах. Спілкуватися – не спілкувалися, бо Кіт був на три роки молодшим і у той час зовсім не цікавив дівчинку.
Але була ще й одна випадкова зустріч, яку дівчина запам’ятала і завжди згадувала з посмішкою. Вона відбулася у вечір її випускного.
Ія неабияк запізнювалась на офіційну церемонію вручення атестатів, тому бігла, не вибираючи дороги. Повернувши за ріг сусіднього будинку, дівчина зіткнулася з хлопчиною, та й не просто зіткнулася, а й ще примудрилася вдаритися лобом об його підборіддя. Хлопець зойкнув, схопився за за забите місце, випустивши з рук велику зв’язку повітряних кульок. Кульки красиво відлітали в небо, а Ія сором’язливо просила пробачення. Юнак перервав потік її вибачень, посміхнувся, сказав, що це на вдачу, та пішов далі. Цим хлопцем був Кіт.
Потім вони ще не раза згадували про це зіткнення, сміялися один над одним, над її незграбністю та його розгубленістю, коли хлопцю приходилось проводжати Ію додому. А проводжав він її досить часто.
Справжнім відкриттям для дівчини стало те, що вони жили в одному дворі, а їхні будинки були розташовані так, що зі свого вікна Кіт міг бачити вікно кімнати Ії. Скільки жартів від друзів почули на цю тему! Стас знайшов цей факт не лише смішним, а й вдалим: вони з Ією жили в різних районах міста, тому, проводжаючи дівчину, сам пізно повертався додому, а так міг довірити почесну місію молодшому другові. Така пропозиція молодика тоді не збентежила Ію, і, взагалі, все, що пропонував Стас вона приймала охоче, без зайвих питань. Кіт не заперечував.
Свого часу Ія безтями закохалася в Стаса, хоча і не розуміла, чому він обрав її - звичайну сіру мишу. Серед інших дівчат вона не вирізнялася ні красою, ні наявністю якихось суперталантів. Єдине - вчилася добре та йшла на диплом з відзнакою. Парубок же був зіркою університету: капітаном волейбольної команди, солістом рок-групи та писаним красенем. Багато хто з представниць жіночої статі шукали його уваги, але він зупинив свій вибір на Ії.
Більш вдячну подругу Стас навряд чи знайшов би: Ія почала жити його життям, любити все те, що йому подобалося, одягатися, як він хотів, писати за нього курсові і покірно чекати на дзвінки, тому що він не любив, коли турбують, як казав, через дрібниці.
Чим дужче вона кохала його, тим мене вона любила себе.
Перший раз тверезо поглянути на свої з коханим стосунки Ії допомогло те, що Стас забув привітати її з днем народження. Ні, він привітав, але наступного дня, а саме тоді, коли дівчина найбільше чекала, проігнорував, поїхав із друзями до іншого міста на матч улюбленої команди і навіть не подзвонив.
Натомість у її свято поряд із нею був Кіт. Ія, як зараз, пам'ятала, дзвінок у двері, велику зв'язку бузково-рожевих (її улюблених кольорів) повітряних куль, запрошення в кіно, вечірню прогулянку містом та поїдання морозива в парку. Хлопець не міг замінити Стаса, але з ним було просто, легко та цікаво. Того дня вони вирішили, що повітряні кульки – символ їх дружби.
А незабаром Стас заявив, що їм треба розстатися. Це було так буденно: просто підійшов після останньої пари, коли вони залишилися одні в аудиторії, заявив про розлучення і пішов. Ія тоді так здивувалася, що не промовила жодного слова, не спробувала наздогнати і вимагати пояснень. Дівчина не пам'ятала, як дісталася додому – її огорнув туман болю. Через тиждень вона почала знову відвідувати лекції, через три - змогла вперше поглянути на колишнього коханого і не відвернутися, приховуючи сльози, через шість – сказати йому «привіт».
Але щось у ній надламалося. Ії необхідний був ковток свіжого повітря, здатного повернути віру в себе, людей і любов. Вона нічого кращого не вигадала, як вступити до міжнародного волонтерського корпусу і вирушити до Африки. Щоправда, дорога до кінцевого пункту її призначення лежала через Лондон, де мала пройти двотижневе навчання.
***
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поруч з тобою , Олена Зацепіліна», після закриття браузера.