Читати книгу - "Недосяжність, Герцог Фламберг"

Ліс, немов кохана, пробуджується від зимового сну, скидаючи з себе білий покрив. Кожне дерево – це її ніжна шкіра, що повільно розкривається, оголюючи тисячі бруньок-квітів, схожих на маленькі зелені серця. Сонце, пробиваючись крізь прозору завісу ранкової імли, пестить кожну гілочку, ніби коханець :-), що шепоче слова кохання. Його теплі промені будять життя в кожному куточку лісу, пробуджуючи аромат землі, що відтанула, і солодкий запах перших весняних квітів.

Весна в лісі – це народження любові, це момент, коли все живе прагне до єднання. Кожне дерево, кожна травинка, кожна комаха відчуває цей невидимий потяг до життя, до світла, до тепла. Повітря наповнене дзвінким співом птахів, які, мов поети, оспівують красу весни. Їхні мелодії переплітаються зі звуками дзюрчання струмків, що поспішають до річки, немов молоді закохані.

Кожна квіточка – це маленьке серце, що б’ється від щастя, розкриваючи свої пелюстки назустріч сонцю. Кожна комаха – це крихітний поцілунок, що летить у повітрі, переносячи пилок з квітки на квітку і таким чином беручи участь у великому таїнстві життя. І весь цей світ, що народжується, сповнений невимовного почуття, що об’єднує все живе. Це почуття радості, оновлення, надії. Це почуття любові, що пронизує все суще.