Читати книгу - "Снігопад, Ніл Стівенсон"

Ніл Стівенсон

Снігопад

сніг ім... 2. а. Все, що нагадує сніг. Ь. Білі перешкоди на телеекрані, спричинені поганим прийомом.

падіння віддієслів. ім... — інфр... 5. Раптова поломка чи обвал, напр. у бізнесі чи економіці.

The American Heritage Dictionary

Вірус... [букв. Вірусна слизька рідина, отрута, огидний запах чи смак.] 1. Отрута, виділена отруйною твариною. 2. Пат. а. Нездорова чи отруйна речовина, вироблена тілом унаслідок хвороби, особливо здатна потрапляти в організм інших осіб чи тварин і спричиняти в них аналогічну хворобу... 3. перен. Моральна чи інтелектуальна отрута чи отруйний вплив.

The Oxford English Dictionary

Розділ 1

Доставлятор належить до найвищої касти елітного ордену. Його дух незламний. Просто зараз він готується вже до третьої місії за ніч. Його костюм чорний, ніби активоване вугілля, і вифільтровує з атмосфери навіть світло. Куля відскочить від арахноволоконного плетива, як горобець від воріт, але надлишковий піт пройде крізь нього, мов вітерець крізь випалений напалмом ліс. Там, де проступають кістки та суглоби, костюм посилено бронегелем: на дотик ніби зернисте желе, але захищає незгірш за стос телефонних довідників.

Коли його брали на роботу, видали і ствол. Доставлятор ніколи не має справи з готівкою, але однаково хтось може накинути оком на машину чи вантаж. Ствол крихітний, прилизаний, легенький: такий міг би носити якийсь модний дизайнер; він стріляє крихітними дротиками, які летять у п’ять разів швидше за розвідувальний літак SR-71[1], а коли зі стріляниною покінчено, ствол треба під’єднати до прикурювача, бо працює він на електриці.

Доставлятор ніколи не діставав свого ствола ні зопалу, ні зостраху. Одного разу витяг на Верхів’ях Ґіли. Якесь бидло у Верхів’ях — крутому міськлаві — замовило доставку, але вирішило за неї не платити. Подумали, що зможуть вразити Доставлятора бейсбольною биткою. Доставлятор витяг ствол, націлив лазерну хлопавку на Луїсвілльську Відбивачку[2], вистрелив. Віддача була потужна, ствол наче вибухнув у руках. Середня третина битки перетворилася на обпалену тирсу і швидко розлетілася навсібіч, як од вибуху наднової. Так той шкет і лишився стояти, стискаючи ручку від битки, з якої курився молочно-білий дим. Виглядав дебілом. Йому Доставлятор доставив лише проблеми.

Відтоді Доставлятор залишав ствол у бардачку, а натомість покладався на самурайські мечі — улюблене своє знаряддя. Ствола босота з Верхів’їв не злякалася, тож Доставлятору довелося скористатися ними. Мечі не потребують демонстрації можливостей.

Потенційної енергії в акумуляторах машини Доставлятора вистачить, щоб запустити фунт бекону в пояс астероїдів. На відміну від паркетників та родинних чортопхайок, його машина викидає енергію крізь розверзнуті, блискучі, наполіровані сфінктери. Коли Доставлятор натискає на газ, усе розлітається, наче лайно з вентилятора. Ви можете поцікавитися: а як щодо площі зчеплення? Покришки вашої машини торкаються асфальту в чотирьох місцях і мають крихітну площу зчеплення — не більшу за язик. У машини Доставлятора великі липкі шини з контактною площею на кожній завбільшки зі стегно товстухи. Доставлятор завжди тримає контакт із дорогою, заводиться, як бик на кориді, гальмує на п’ятаку.

Чому ж Доставлятор так оснащений? Тому що на нього покладаються. Він — приклад для наслідування. Це Америка. Тут люди роблять те, що їм хочеться робити, ви ж не проти? Мають право. А ще вони мають стволи, тому ніхто їх, бля, не зупинить. Як наслідок — у цій країні одна з найгірших економік світу. Якщо вже на те пішло, — якщо зайшла мова про зовнішню торгівлю, — то коли ми роздали свої технології іншим країнам, коли все вгамувалося і машини почали складати у Болівії, мікрохвильовки в Таджикистані — а продавати тут, коли велетенські гонконзькі кораблі та дирижаблі, здатні за п’ятак перевезти вантаж із Північної Дакоти у Нову Зеландію, звели нанівець усю нашу перевагу в природних ресурсах, коли Невидима Рука взяла усі історичні нерівності й розмастила їх по всьому глобусу шаром того, що для пакистанського цегляра вважається заможним життям — знаєте що? Лишилося лише чотири речі, які ми робимо краще за інших:

— музика

— фільми

— мікрокод (софт)

— швидкісна доставка піци.

Колись Доставлятор розробляв софт. Колись, а часом і зараз. Але навіть якби життя було затишним дитсадком під наглядом добросердих учителів з науковими ступенями, в особовій справі Доставлятора було б написано: «Хіро дуже розумний і творчий, але йому ще треба попрацювати над навичками кооперації».

Словом, зараз у нього інша робота. Для неї не треба ні розуму, ні фантазії — зате й кооперація не потрібна. Єдиний принцип: Доставлятор завжди напоготові, піца приїде за тридцять хвилин, або ж ви можете за неї не платити, застрелити водія, забрати його машину, подати колективний позов. Доставлятор займався цим уже шість місяців, що за його мірками було плідною і тривалою співпрацею, — і ще ніколи не доставляв піцу пізніше, ніж за двадцять одну хвилину.

Ні, про час, бувало, сперечалися — скільки ж корпоративних водіє-років було на це змарновано! Червонопикі домовласники, спітнілі від власних брехонь, штинячи «Олд Спайсом» та офісним стресом, стояли в осяйно-жовтих проймах дверей, вимахуючи своїми «Сейко» і тицяючи в годинник над кухонною раковиною: їй-бо, хлопці, ви що, годинник уперше бачите?

Зараз такого не буває. Доставка піци — серйозний бізнес. Контрольований бізнес. Люди чотири роки навчаються в козанострівському Університеті Піци. Вони входять у двері університету, не вміючи написати англійською жодного слова, приїздять із Абхазії, Руанди, Гуанахуато, Південного Джерсі, а випускаються, знаючи про піцу більше, ніж бедуїн знає про пісок. Там вивчали цю проблему. Малювали графіки частотності суперечок про час доставки на порозі дому. Першим Доставляторам дали апаратуру для запису та аналізу тактик ведення дискусії, графіки інтонацій, прикметні граматичні структури, які вживають білі представники середнього класу з міськлавів типу А, котрі всупереч будь-якій логіці вирішили, що зараз підходящий час чинити леонідівський спротив усьому застою і змертвінню в їхньому житті. Вони ладні були брехати, зокрема й самим собі, про час, коли зателефонували і замовили піцу — ні, безкоштовна піца їм належала так само невід’ємно, як і власне життя, свобода та боротьба за ще яку завгодно невід’ємну хуйню. До таких