Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Полум'я і крига , Аліна Скінтей 📚 - Українською

Читати книгу - "Полум'я і крига , Аліна Скінтей"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Полум'я і крига" автора Аліна Скінтей. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Полум'я і крига , Аліна Скінтей» була написана автором - Аліна Скінтей, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Любовне фентезі".
Поділитися книгою "Полум'я і крига , Аліна Скінтей" в соціальних мережах: 
Безкоштовно! Рован Енвуд, капітан легіону Вогняного Аспіда, і його дружина Івена вирушають у небезпечну подорож через засніжені пустелі до перевалу Білого Подиху, де останнім часом каравани почали зникати безслідно. Легенди про загадкових істот, що лишають за собою крижані серця і нестерпний холод, змушують їх поспішати. Вони намагаються розплутати таємницю і з’ясувати, чи дійсно невідомі створіння загрожують королівству. Але чим ближче вони підходять до мети, тим ясніше стає: на них чекає не тільки битва з чудовиськом, але й з власними демонами.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 28
Перейти на сторінку:
— 1.

У тиші кабінету капітана легіону вогняного Аспіда розливалося м’яке світло магічних ліхтарів. На стінах висіли сувої з бойовими стратегіями, а на столі – розкладені карти північних територій. Рован Енвуд, капітан легіону, уважно розглядав звіт про останню місію, коли магічна скринька листування почала світитися м’яким золотим світлом.

– Що тепер? – пробурмотів він, відкладаючи перо й піднімаючи погляд.

Скринька була невеликою, але виглядала міцною, виготовленою зі старовинного темного дерева з витонченими гравіювання магічних символів. Один з найкращих винаходів легіону Тетраморф. Її спочатку створили для оперативного зв’язку між імператором і його військовими командирами, а тепер скринька листування мала популярність і була ледь не в кожного. Будь-хто, знаючи повне ім’я та прізвище адресата, міг надіслати листа через цю скриньку.

Рован простягнув руку, торкнувшись пальцями вигравіюваний символів на кришці. Тепле сяйво магії оточило його долоню, і кришка плавно відчинилася. Усередині з’явився згорнутий пергамент із червоною печаткою – особиста печатка імператора Райвеля Амстронга.

– Лише б це не було черговим наказом сидіти без діла, – зітхнув Рован, розкриваючи листа.

На пергаменті витончений каліграфічний почерк повідомляв:

"Капітане Енвуд, у перевалі Білого Подиху зафіксовано тривожну активність. Каравани зникають, а ті, хто повертається, описують напад невідомих створінь. Ваш легіон має розслідувати це негайно. Очікую звіту через тиждень.

Імператор Райвель Амстронг."

Рован покрутив пергамент у руках, задумливо втупившись у слова "невідомі створіння" читаючи далі текст.

– Цікаво, – сказав він сам до себе. – Імператор не розкриває жодних деталей, але якщо він пише особисто... це щось серйозне. Незвично Рейвеля називати імператором.

Він знову глянув на скриньку. Надіслати звіт після місії було так само легко: достатньо написати листа, торкнутися символів і спрямувати трохи магії. Лист миттєво зникав, опиняючись у потрібній скриньці. Проста й геніальна система, яка нагадувала про те, як мало часу на роздуми залишають паперові накази.

Рован відклав пергамент і піднявся зі стільця. Вогонь у каміні потріскував, кидаючи тіні на стіни.

– Значить, перевал Білого Подиху, – сказав він, розпрямляючи плечі. – Схоже, на нас чекає черговий холодний виклик.

Відчинивши двері, він гукнув до коридору:

– Івено, заходь. У мене термінове завдання.

Через мить у дверях з’явилася його права рука, лейтенант Івена. Її очі блищали цікавістю, а на обличчі застигла звична рішучість. Попри всі його аргументи, вона не покидала легіону, і не збиралася це робити. Хоча коли вони лише почали будувати стосунки була умова - Рован залишить місце капітана, коли їхнє сімейне гніздечко поповниться, та цього поки не сталося, і вони обоє залишалися в легіоні. Хоча спроби поповнення також не облишили.

– Щось серйозне? – запитала Івена, зупиняючись у дверях. Її погляд ковзнув до пергаменту в руках Рована. – Виглядаєш стурбованим.

Рован коротко зітхнув і простягнув їй лист.

– Ще як, – кивнув він. – Я вирушаю до перевалу Білого Подиху. Підготуй мені двох помічників.

Івена взяла листа, швидко пробіглася поглядом по тексту, і її обличчя напружилося.

– Крижане серце королівства. Це буде непросто, – задумливо сказала вона, акуратно складаючи пергамент. – Особливо якщо створіння справді такі небезпечні, як тут описано. І... – вона подивилася на нього з легким докором. – Немає вільних "помічників", Роване.

– Як це немає? – здивувався він, підвищуючи голос.

– Зимові свята, – нагадала Івена, склавши руки на грудях. – Ти сам дав відпустку всім, хто не залучений у поточних операціях.

Рован закотив очі, і роздратоване бурмотіння вирвалося з його вуст:

– Святий Купідоне, що за недоречний час...

Івена, явно не збираючись чекати подальших інструкцій, підійшла ближче й поклала пергамент на стіл.

– Ми туди вирушимо вдвох, – сказала вона невимушено, грайливо намотуючи на палець пасмо свого чорного волосся – звичка, яка залишалася з нею з часів їхньої першої зустрічі.

– Ні, – різко відрізав Рован, обертаючись до неї. – Це не безпечно.

– Ага, – протягнула вона, і в її голосі почувся ледь відчутна іронія. – І тому я маю відпустити свого чоловіка невідомо куди, сидіти тут у легіоні й чекати, коли ти повернешся? Зуськи, дорогий.

– Святий Купідоне, – вдруге за хвилину вилаявся Рован, прикриваючи обличчя долонею.

– Ми це вже обговорювали, – нагадала Івена, перехрестивши руки на грудях.

– І можемо обговорити в сто перший раз, – сухо відповів він. – Але відповідь та сама: це місія для капітана легіону, а не для його дружини.

– Тоді мені доведеться нагадати тобі, що я не просто твоя дружина, а твоя права рука, – парирувала вона, усміхнувшись куточком вуст.

– Івено... – він намагався втримати серйозний тон, але навіть йому було зрозуміло, що сперечатися з нею марно.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Полум'я і крига , Аліна Скінтей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Полум'я і крига , Аліна Скінтей"