Читати книгу - "Полум'я і крига , Аліна Скінтей"

– Роване, – м’яко, але наполегливо сказала вона, поклавши руку йому на плече. – Ми обидва знаємо, що разом ми сильніші. Я вирушу з тобою. Разом виконаємо цю місію й швиденько повернемося святкувати.

За вікном завірюха завивала з новою силою, вкриваючи все довкола білою завісою. Рован задумливо подивився на снігопад, потім на дружину.

– Чому ти завжди наполягаєш на своєму? – пробурмотів він, ніби не очікуючи відповіді.

– Бо зазвичай я права, – весело відповіла вона, поправляючи на плечі свій бойовий плащ.

Рован зітхнув і обережно обійняв її за талію.

– Гаразд. Але як капітан легіону я офіційно заявляю: ця місія повинна пройти без зайвих геройств.

– Як дружина капітана легіону, я обіцяю: жодних геройств, – підморгнула Івена, відсторонюючись і жестом запрошуючи його до дверей. – Хіба що трохи.

Рован лише похитав головою, вдягаючи на плащ капітанський нагрудник.

– Тільки не кажи потім, що я тебе не попереджав.

– Ніколи, – усміхнулася вона. – Я завжди слухаю свого капітана.

Тепер їхній шлях лежав до перевалу Білого Подиху – у саме серце зимової небезпеки.