Читати книгу - "Спекотні рубежі, Віталій Павлюк"

Спекотні Рубежі

Ліна прокинулася рано вранці від тривоги, який пролунав у її маленькій кімнаті в колонії Ардії. Вона швидко піднялася, вдягнула свій робочий комбінезон і поспішила до центрального командного центру. Ліна побачила кількох колег, які так само швидко рухалися в бік командного центру. 

Коли Ліна ввійшла до командного центру, вона побачила групу людей, зібраних навколо головного екрану. Джейсон, місцевий охоронець, звернувся до неї з виразом серйозності на обличчі.

— Ліна, ми маємо проблему. Ще одна людина зникла цієї ночі.

Ліна зупинилася, намагаючись зрозуміти почуте. Вона вже чула про кілька зникнень за останні тижні. Хоч вона сподівалась, що це нещасні випадки, але розуміла, що це все не так просто.

— Хто зник цього разу? – запитала вона, відчуваючи холодок у серці.

— Марк, — відповів Джейсон. — Останній раз його бачили біля східного вентиляційного вузла. Камери нічого не зафіксували, а його комунікатор мовчить.

Ліна відчула, як земля тікає з-під ніг. Марк був для неї не просто колегою, а близьким другом. Вона знала, що він не міг просто так зникнути.

— Я вирушу туди й перевірю, що сталося, — рішуче сказала Ліна. — Мені потрібен доступ до камер і сенсорів у тому районі.

Джейсон кивнув і передав їй планшет з необхідною інформацією. Ліна швидко переглянула дані, але нічого підозрілого не знайшла. Вона вже здогадувалась, що їй доведеться йти на місце зникнення і шукати підказки особисто.

Прибувши до східного вентиляційного вузла, Ліна помітила щось незвичне. Вона уважно оглянула місце і знайшла потаємний хід, що вів до одного з тунелів. 

— Чому я раніше не бачила цього проходу? — вона ніяк не могла зрозуміти.

Ліна взяла ліхтарик і пішла по слідах. Тунель був темний і вузький, але вона не зупинялася. Через кілька хвилин вона дісталася до місця, де тунель розширювався, відкриваючи простору печеру. 

Ліна присіла і побачила на землі маленький предмет – комунікатор Марка. Її серце забилося швидше. Вона знала, що це місце ключ до розгадки.

Після кількох хвилин ходьби тунель раптово розширився у велику підземну камеру. Ліна побачила обладнання та прилади, які не належали колонії. Вони були старими і пошкодженими, хоча виглядали ніби їх нещодавно використовували.

Вона побачила невелику панель на одній зі стін. Підключившись до неї своїм планшетом, Ліна почала переглядати дані. Схоже, це було старе дослідницьке обладнання, яке використовували для моніторингу геотермальної активності планети.

Раптом Ліна почула тихий звук позаду себе. Вона швидко обернулася і побачила постать у темряві. Її серце знову забилося швидше.

— Хто тут? — запитала вона, тримаючи ліхтарик перед собою. І з тіні вийшов чоловік. Це був Марк. Але він виглядав втомленим і збентеженим.

— Ліна, це ти? — запитав він слабким голосом.

— Марк! — вигукнула вона, підбігаючи до нього. — Що сталося? Де ти був?

Марк важко зітхнув і сів на землю, спираючись на стіну.

— Це довга історія, — почав він. — Я був тут, досліджуючи аномалії в геотермальній активності. Виявилося, що тут існує група людей, про яку ми не знали, і які проводять експерименти з місцевими тепловими потоками. Вони намагаються контролювати температуру на планеті, але їхні методи небезпечні. Вони викрали мене, бо я знайшов шлях до них.

— Ми повинні зупинити їх, — рішуче сказала Ліна. — Але спершу треба вибратися звідси і попередити колонію.

Марк кивнув, піднімаючись на ноги. Разом вони почали рухатися назад через тунель. Коли вони повернулися до колонії, Джейсон і Сара вже чекали на них. Ліна коротко пояснила ситуацію, і вони вирішили негайно діяти. Команда зібрала необхідне обладнання і вирушила назад до підземної бази.

Ліна, Марк, Джейсон, Сара й інші люди колонії вирушили туди. Рухалися вони не дуже швидко через вузькість проходів. 

Прибувши до підземної бази, Ліна розклала карту, яку вони створили на основі даних, які надав Марк. На ній були позначені основні точки бази і маршрути, якими вони могли б потрапити до центру управління.

— Ми повинні вимкнути основний генератор, — сказала Ліна. — Це зупинить їхні експерименти і надасть нам час, щоб звільнити викрадених.

— А як щодо охорони? — запитав Джейсон, поглядаючи на Марка.

— Їх небагато, — відповів Марк. — Вони покладаються на прихованість і технології. Але нас більше, ми схопимо їх.

Вони розділилися на декілька груп: Ліна і Марк вирушили до генератора, а Джейсон і Сара пішли до приміщень, де, за їхніми припущеннями, утримували викрадених. 

Ліна і Марк пробиралися через вузькі коридори бази, які вели до генераторної кімнати. Пройшли без шуму. Ліна під’єдналась до панелі доступу, що на дверях, і за кілька хвилин зламала код.

Увійшовши всередину, вони побачили величезний генератор, що гудів і випромінював тепло. Марк почав працювати над тим, щоб його вимкнути, поки Ліна стежила за вхідними дверима.

— Поспішай, — прошепотіла вона, відчуваючи, як напруга зростає.