Читати книгу - ""Снігові миті щастя, Bogdana reider"

У невеличкому затишному будинку, прикрашеному мерехтливими вогниками, панувала святкова атмосфера. За вікном ніжно падав сніг, укриваючи землю пухнастою ковдрою. У повітрі відчувався аромат свіжої випічки, кориці й хвої, створюючи неповторний святковий затишок.

Марія старанно прикрашала ялинку новими іграшками, які обирала разом із дітьми. Її руки злегка тремтіли від хвилювання, коли вона вішала на верхівку срібну зірку, блискучу в м'якому світлі гірлянд. Андрій допомагав їй, притримуючи драбину і жартуючи, що зараз "виросте крила". Він, усміхаючись, дивився, як Марія зосереджено розвішує останні прикраси, і час від часу додавав: "Мабуть, я бачу найгарнішу ялинку у світі!"

Маленька Софійка сиділа на килимі біля каміна, розгортаючи подарунковий папір, який Марія підготувала для пакування сюрпризів. Її пальчики акуратно складали яскраві квадрати, поки вона з гордістю демонструвала свої роботи брату Артемові. Артем, старший із дітей, із захопленням малював зимовий пейзаж, додаючи до картини ялинки, будиночки й маленькі фігурки людей на ковзанах. Його молодший брат Денис намагався повторювати за ним, але часто зосереджувався більше на смак олівців, ніж на їхньому використанні.

У кутку кімнати дідусь Петро дістав свою старовинну гітару. Він обережно провів пальцями по струнах, немов перевіряючи, чи вони ще пам’ятають мелодії. Присівши у своє улюблене крісло біля каміна, він почав награвати знайомі ноти. Спочатку це була лагідна колискова, яка заповнила кімнату теплом і спокоєм. Діти підстрибнули й почали плескати в долоні, коли пісня перейшла у веселу народну мелодію. Бабуся Ольга, закутавшись у теплий плед, підспівувала, попиваючи гарячий чай із корицею. Її голос, хоч і трохи тремтячий, був сповнений тепла.

Андрій, захоплений настроєм, не втримався і, пританцьовуючи, почав танцювати з Марією просто посеред кімнати. Він обійняв її за талію й легко кружляв, змушуючи Марію сміятися й сором’язливо ховати обличчя у нього на плечі. Софійка, побачивши танцюючих батьків, весело засміялася й намагалася приєднатися до них, але в підсумку опинилася в татових обіймах. Андрій підхопив її й закружляв навколо ялинки, викликаючи захоплені вигуки від інших дітей.

Кульмінацією вечора став обмін подарунками. Марія вручила бабусі Ользі нову в’язану хустку, власноруч прикрашену візерунками, що нагадували зимові сніжинки. Ольга з любов’ю обійняла свою невістку, ледве стримуючи сльози вдячності. Дідусеві Петрові Андрій подарував набір різьбярських інструментів, знаючи про його хобі створювати дерев'яні скульптури. Петро з гордістю заявив, що наступного року зробить для кожного з онуків щось особливе.

Артем із блиском в очах розгорнув коробку з набором фарб і пензлів. "Тепер я намалюю ще більше картин!" – вигукнув він, негайно розпочинаючи роботу над своїм зимовим пейзажем. Денис, отримавши нову іграшкову машинку, щасливо сміявся, ганяючи її по підлозі, немов уявляючи себе гонщиком. Софійка притискала до себе величезного плюшевого ведмедика, розмовляючи з ним, наче зі справжнім другом.

Після подарунків усі разом вийшли у двір. На подвір’ї Андрій і дідусь Петро підготували справжню снігову гірку. Діти радісно спускалися вниз на санчатах, заливаючись сміхом. Андрій, як завжди, влаштував змагання – хто зможе з'їхати швидше, і, звичайно, "випадково" програв дітям. Тим часом Марія з бабусею Ольгою принесли на двір термоси з теплим глінтвейном і пиріжками з яблуками.

Коли вечір добіг кінця, усі повернулися до будинку. Вогонь у каміні ще потріскував, наповнюючи кімнату золотистим світлом. Діти, втомлені від пригод, заснули просто на килимі, обіймаючи свої подарунки. Софійка, навіть уві сні, тримала ведмедика за лапу. Андрій і Марія, дивлячись на них, обійнялися, відчуваючи, що цей вечір став найкращим подарунком для всієї родини

Кінець