Читати книгу - "Флористка, Viter"

Зоряна Чернега вміла чекати. У світі, де помилка коштувала життя, терпіння було її найпотужнішою зброєю.

Вона сиділа в затишному квітковому магазині, що слугував її прикриттям, уважно перебираючи ніжні пелюстки лілій. Виглядала, як звичайна флористка — у темно-зеленому фартусі, з волоссям, зібраним у неохайний пучок. Але її думки були далеко за межами цього маленького оазису спокою.

Дзвінок. Короткий сигнал, якого вона чекала.

— Все зроблено, — голос Марини Савчук, її помічниці, лунав трохи напружено.

— Є проблеми? — Зоряна вловила щось у її тоні.

— Ні… Просто відчуття дивне. Мені здається, що за мною стежать.

Зоряна стиснула телефон. Вона довіряла інтуїції Марини.

— Їдь додому, але за іншими маршрутами. Якщо щось не так — дзвони мені.

— Гаразд.

Розмова обірвалася.

Зоряна залишила телефон на прилавку, задумливо дивлячись на маленький букет ромашок. Марина не була з тих, хто легко панікує. А отже, це було щось серйозне.

Через годину вона спробувала додзвонитися. Жодної відповіді.

Через дві – знову тиша.

Через три години Зоряна знала: Марина зникла.