Читати книгу - "Флористка, Viter"

Минуло кілька місяців. Місто, яке колись здавалося ареною постійної боротьби, тепер видавалося майже спокійним. Майже.

Зоряна сиділа на лавці в парку, спостерігаючи, як осіннє листя кружляє у повітрі. Вона зробила ковток кави і вдихнула прохолодне повітря, дозволяючи собі насолодитися моментом. Тиша була рідкістю в її житті, але зараз вона її цінувала.

— Що, спокійне життя вже набридло? — знайомий голос змусив її усміхнутися.

Вона повернула голову й побачила Артема. Він виглядав так само впевнено, як завжди, але в його погляді тепер було щось нове — більше тепла, більше спокою.

— Я ще тільки звикаю, — відповіла вона, злегка усміхаючись.

Він сів поруч і мовчки протягнув їй шоколадний круасан. Її улюблений. Вона прийняла його без слів.

— І що далі? — спитав він.

Зоряна задумалася. Колишнє життя більше не манило її, але від минулого не так просто втекти. Вона знала, що завжди буде частиною того світу, навіть якщо більше не хоче до нього повертатися.

— Не знаю, — чесно зізналася вона. — Але вперше мене це не лякає.

Артем усміхнувся і поклав руку на її долоню.

— Як щодо того, щоб разом розібратися?

Зоряна зустріла його погляд і кивнула.

— Разом.

І поки осінній вітер кружляв навколо них, вони сиділи мовчки, знаючи, що попереду на них чекає нова історія. Але цього разу — вже без таємниць.

Кінець