Читати книгу - "Флористка, Viter"

Зоряна Чернега завжди була тією, хто діє у тіні. Вона не любила зайвої уваги, не шукала слави й завжди тримала запасний вихід на випадок, якщо доведеться зникнути.

На перший погляд – звичайна власниця квіткового магазину в центрі міста. Її маленька крамниця "Біла лілія" приваблювала перехожих ніжним ароматом троянд, лаванди та свіжої зелені. Вона вміло складала букети, знала, яка квітка що означає, і завжди радила покупцям ідеальну композицію. Але це було лише прикриття.

Насправді Зоряна працювала на таємну організацію, що діяла в тіні уряду. Вона виконувала доручення, які не можна було довірити офіційним структурам: збирала інформацію, знаходила зниклих людей, знешкоджувала тих, хто становив загрозу. Її методи були витонченими, а сліди – ледь помітними, наче аромат лілій, що залишався після неї.

Вона навчилася виживати ще в підлітковому віці. Втрата сім'ї, постійні переїзди, навички виживання – усе це зробило її тим, ким вона стала. Вона не вірила в чисту справедливість, не сподівалася на поліцію й діяла за власними правилами. Але при цьому мала свій кодекс честі: вона ніколи не брала участі в убивствах невинних і завжди захищала тих, хто цього потребував.

Зоряна була майстринею маскування. Вона могла бути ким завгодно – офіціанткою, бізнесвумен, туристкою. Її образ змінювався так швидко, що навіть досвідчені оперативники не могли б упізнати її двічі. Але коли вона була собою – залишалася жінкою, яка любила тишу, хороший чай і довгі прогулянки нічним містом.

Її назвали "Флористкою" не просто так. Вона використовувала квіти як підписи – залишала маленькі букетики там, де виконувала завдання. Відбілювала свій слід так само, як доглядала за ніжними пелюстками – акуратно, без сліду, без зайвого шуму.

І хоча її життя здавалося контрольованим і чітко спланованим, одного дня все змінилося. Марина, її вірна помічниця, зникла без сліду. І вперше за багато років Зоряна зрозуміла: цього разу вона не зможе діяти самостійно.