Читати книгу - "Артефакт, Іржі Вінк"

Передмова

Розкопки в цьому році трохи змістилися в часі, через те, що професор не зміг одразу визначитися зі студентами в своїй групі, вони випали в середині літа. Цього року стояла аномальна спека, сонце нещадно смажило студентів на розкопках. Темно-каштановий грунт був настільки пересушений, що лопатка практично не знадобилася, а основна робота припала на пензлик. Абрикосівка, настоянка з абрикосу , яку вдало штовхали місцеві мешканці, добряче вдарила в голову. Магазини знаходились в сусідньому селищі, а маршрутка їздить тільки вранці або пізно вечорі, тому до магазину або на машині, або пішки. Звісно, студентів в магазини ніхто не возив, так затарювали провіантом тай усе. От і доводилось хлистати місцеву абрикосівку.

Ще тільки половина другої, а температура вже досягла позначки 40. Усього два дні залишилося, а час тягнеться як вічність… крутилося в голові Миколи, що копає у розкопі. За великим рахунком, із цієї стоянки вже було все, що можна викопано, тепер можна було дати і студентам «покопатися».

Розморений спекою та абрикосівкою Микола, вже просто імітував роботу знаючи, що більше тут нічого знайти, просто розколупував сухий ґрунт пальцем. Беручи до рук, черговий, більш-менш сухий шматок ґрунту, щоб немов дитина в пісочниці роздавити його руками, він відчув опір. Та невже… подумав студент. Обережно розчистивши, від ґрунту, виявив щось схоже на печатку. Трохи попрацювавши пензликом, Микола побачив перед собою кругляк у діаметрі 5-6 см і товщиною не більше половини сантиметра, практично рівно оброблений, наче вирізаний, хоча на вигляд він був із каменю. На ньому було вибито символ невідомого походження.

Так! Є! Радо скрикнув він і побіг стрімголов до професора. Пантелеймон Давидович узяв його до рук, уважно оглянув і промовив:

- Ну… Кельтський знак, 3-го сторіччя до нашої ери…

Покрутив його знову в руках кілька разів

- Ну, звичайна прикраса, нічого особливого. Давай ми не будемо переробляти опис через таку дрібницю. – сказав професор і повернув кругляк Миколі.

- Так, а з артефактом як бути? - Запитав Микола.

- Та який це артефакт, звичайнісинький камінь, та й знак, цей нічого не означає, може тренувалися чи вчилися на ньому просто, що тепер в артефакти записувати його чи що? –Різко відрізав професор і додав потім: "Та що хочеш з ним те й роби".

Засмутився Микола, сунув кругляк у кишеню. Пам'ять буде, хоч щось знайшов... - подумав він.

Той за час, що залишився, ніхто нічого особливого більше і не знаходив, так розбиті глечики та інші елементи битого посуду.

***

Грудень цього року видався сніжний, краса просто, Різдво на носі, а погода святкова, навколо все вкрито снігом, різдвяні ілюмінації та сніжок порошить. Казка просто, виходиш надвір увечері, гірлянди вуличні світять, ялинки навколо, прикраси, діти ліплять сніговиків, сніжок лапатий йде. Повз пробігають закохані пари, що тримаються за руки, з далеку доноситься сміх компаній, що грають у сніжки.

Микола, кинув рюкзак на підлогу і сів у крісло, викинувши ноги вперед, а руки розкинувши убік.

- Фууух, нарешті закінчив з перенесенням речей ... - Промовив він про себе ледве чутно.

Ну ось він останній рюкзак із речами. Символічно, що з цим рюкзаком він їздив завжди на розкопки. А тепер з'їхавши нарешті з гуртожитку, цей рюкзак був останньою точкою у переїзді. І до Різдва встиг впоратися. Тільки сил уже не лишилося на святкову вечерю.

  - Потрібно, напевно, трохи відпочити і вийти перекусити в їдальні поблизу. Там смачно та дешево годують. – подумав він.

Нахилився Микола до рюкзака, а рука потяглася в кишеню. Відкрив він його, а там кругляк, той самий кругляк, який він влітку на останній практиці знайшов із кельтським знаком.

- Ух ти… зовсім я про нього забув. - Промовив він про себе і підкинув його у повітря як монету.

Микола любив підкидати монетки у повітря. Ось і взяв кругляк у руку і став збиратися, періодично крутити та підкидати його.

Трохи відпочивши, переодягнувшись, зібрався виходити з квартири крутячи в руках і підкидаючи артефакт. Спустився він з другого поверху, виходячи з парадного, підкинувши знову артефакт і послизнувся на льодовій смузі біля парадного. Та такк забився, що навіть свідомість втратив, ледь почувши дзвін кругляка, що падає.

   - Прокиньтеся…. Прокиньтеся... Чоловіче... Вставайте... - долинав голос, здалеку...

На щоках все виразніше відчувалося постукування, ніжними долоньками. Голос ставав дедалі голоснішим і ближчим. А потім на обличчі почало щипати від холоду... Це був сніг, яким дівчина розтирала його по обличчю.

Різко схопившись, і хотів було щось вигукнути. Микола відчув сильний біль на потилиці, помутніло в очах і з'явилося різке запаморочення. Трохи озирнувшись, на вулиці вже стемніло, порошив сніжок, десь виднілися вогні вуличних гірлянд. Навпроти, стояла дівчина, з великими круглими очима, вії немов крила з кожним морганням очей змахували до неба. Її молодіжна рожева шапка, одягнена ніби на маківці зовсім, не поєднувалася зі строгим вовняним пальто, але злегка рожеві від хвилювання щоки ніби відводили фокус уваги з цієї невідповідності.

  - Як ви себе почуваєте? - трохи тремтячим голосом запитала вона.

Хотів було відповісти, що все нормально, але тут зрозумів що те, що почав говорити схоже на мукання і вирішив кивнути, показавши великий палець угору.

  - Вам би до лікаря. - Сказала дівчина, і позадкувавши назад зібралася йти.

- Ні, все добре. – пробурмотів він.

Дівчина посміхнулася, розвернулась та пішла у бік вулиці. Ну а Микола, відкривши рота, щоб пробурмотіти щось нібито слів подяки, лише простягнув «аааа...» і з відкритим ротом витріщившись в слід дівчини, що віддалялась все далі, так він і простояв поки вона не зникла з його поля зору. Потім отямившись від легкої зачарованості, згадав про кругляк і почав його шукати. Пам'ятний артефакт все-таки єдина знахідка за весь час практик на розкопках. Оглянувшись довкола, артефакту ніде не було. Вже було майже вісім вечора, до закриття їдальні було зовсім недовго, вирішивши встигнути на бюджетний варіант вечері Микола відклав пошуки кругляка на пізніше.