Читати книгу - "Святкові Вчинки, Іржі Вінк"

Святкові вчинки

Передмова:

    Ось і настав перший день зими. Грудень почався як справжній, зимовий, засніжений місяць.

     Тарас не спав практично всю ніч, ейфорія переповнювала всю його свідомість, постійно прокручував у голові все, що треба зробити. Не можна було помилитись такий шанс випадає раз на мільйон. - думав хлопець. Сьогодні йому потрібно було бути на висоті, так як дівчина, про яку він мріяв з 5-го класу нарешті йде з ним на побачення. Так він дуже довго не міг на це наважитись, та нарешті настала бажана мить.

     Ось дзвенить будильник, за вікном тільки починає з'являтися світло. Час вставати. – розумів Тарас. Не спавши всю ніч, але окрилений такою важливою подією, хлопець стрімко встав, та дуже швидко привів себе до ладу. Вже через кілька хвилин він сидів за столом та снідав. Мама Тараса була дуже здивована цього ранку, як же так її син сьогодні  швидко зібрався. Але знаючи добре сина, вона розуміла що той приховує якусь важливу для нього подію. Мабуть в цьому замішана дівчина. – Думала вона. І була абсолютно права. Ілона нарешті відповіла згодою на пропозицію Тараса, сходити в кіно з ним сьогодні. Він мав зайти за нею о шостій вечора, але спочатку вони сходять в одне місце, таку умову поставила дівчина, в яке, вона скаже в вечорі.

      Такий окрилений збір, привів до того що запас часу дійти до школи був над то великим, тому Тарас вирішив попрямувати до школи крізь парк.

      Лісова зона була вкрита білим простирадлом, який виблискував на світлі що пробивалось через стіну лопатого снігу. Гілки дерев виглядали наче вкриті ватою, хрустіння під ногами в абсолютній лісовій тиші  надавало натхнення та заспокоювало всі передчасні хвилювання. Це була улюблена Тарасова стежка, тому що він любив ходити лісом, а ця дорога вела через лісову зону парку і на якийсь короткий проміжок часу можна було зануритись в поєднання з природою.    

      Вийшовши з лісової зони хлопець побачив чоловіка який зазивав до павільйону, де зазвичай проводились виставкові події. Запитавши що там відбувається, Тарас дізнався що там ведеться розповідь різдвяного та новорічного фольклору з різних куточків світу. Хлопець віднісся з інтересом до цієї події, так як цікавився фольклором світу та мріяв поступити вчитись на факультет фольклористики. Тому було обрано пропустити кілька перших уроків та піти послухати.

       Далеко в горах… - Почав сивий чоловік із довгою бородою. – Там де постійно зима та вічно йде сніг, живе чудисько,  не то людина не то звір. Живе він там весь рік, а на прикінці, в святкові дні, спускається та бродить світом. Кремезний чоловік в міховому одязі, у масці з закрученими рогами. А може то в нього й облік такий. – Загадково додав лектор. Бродить він світом та шукає діток щоб дати солодощів, які він носить у мішку, на плечі, тим хто був слухняним та примірним, або навпаки наказати розгами, які він тримає завжди в лівій руці, неслухняних та тих хто зробив страшний гріх на передодні. Та дає він рік на виправлення, і якщо не виконати поставлених їм умов то тоді він повернеться і вже забере слугувати йому далеко в горах.

        Щойно закінчив лектор розповідь, як усім роздали конверти з незвичайною печаткою, на якій була зображена голова із закрученими рогами. Тарасові стало трохи моторошно, тому він вирішив закінчити це прослуховування та піти все ж таки до школи. Кинувши конверт до рюкзаку, хлопець піднявся та попрямував до виходу.

        Час лунав цього дня дуже швидко і ось нарешті ті так жадані шість годин вечора. Він звісно прийшов заздалегідь з  великим букетом троянд, чекав на Ілону біля її будинку. Дівчина не змусила довго чекати на неї, та о шостій рівно вийшла на зустріч Тарасу.

Але ж ти пам’ятаєш, спочатку зайдемо в одне місце, ти обіцяв дещо зробити для мене. – Одразу нагадала дівчина. Так звісно. – Відповів він не задумуючись навіть що ж такого він повинен буде зробити.

          Отримавши відповідь, Ілона попрямувала в напрямку старого будинку, де частенько на релігійні свята збирались купки, вважаючи себе працівниками темряви, людей. І навіть в той час замарений своїм успіхом Тарас не помічав жодних дивних моментів в побаченні. Зайшовши в будинок, дівчина взяла маленький рюкзак, схований під сходами та попрямувала до приміщення що раніше називалась залою. Там вже на них чекала Олена з паралельного класу, хлопець одразу згадав що дівчата постійно сперечаються за хлопців.

А тепер я хочу щоб ти скрутив її та зв’язав. – Звернулась дівчина до Тараса, в приказному тоні. Що? Що відбувається? В наз же побачення…. – Перепитав, спантеличений, хлопець. От якщо хочеш те побачення роби те що кажу. - Гиркнула Ілона на нього.

      Не довго роздумуючи, хлопець таки скрутив ту дівчину, яка намагалась втекти зрозумівши що то підстава, але Тарас її схопив та зв’язав мотузкою що дістала з рюкзаку Ілона. Потім вона дістала не змиваючу фарбу, та наказала розмалювати її огидними написами. Хлопець знову намагався посперечатись, але отримав чергове попередження про закінчення побачення. Після чого дала ще одне завдання відвести Олену до парку та прив’язати в лісовій зоні до лавки.

А як же побачення?  - Перепитав нервовим голосом хлопець. От зробиш це, то й підем на побачення, а зараз роби що кажу. – Скомандувала Ілона. – Фото скинеш мені, зробленої роботи, я відповім куди зайти за мною. – Додала дівчина. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍