Читати книгу - "Вовняні шкарпетки, Іржі Вінк"

Передмова.

     Цього року фестиваль з альтернативної рок музики, був перенесений на середину грудня та захоплював різдвяні свята. З урахуванням того, що проходить він у північному містечку Ісландії, не найкращий період для туризму. Але Марічку та Павла це не дуже зупиняло. Вони вже певний час мріють потрапити на цей фестиваль, та не як не вдавалось вибити відпустку разом в час його проводження. А тут такий перенос, якраз в час коли з урахуванням їх з Марічкою особливостей роботи, легко в двох піти у відпустку. Тому новина про цей переніс не дуже їх засмутила, а радше навпаки зовсім не зупиняла від бронювання квитків.

     Ісафьордюр, містечко розташоване на півострові одного з рукавів найбільшого у Вестфирдирі фьорду. Це своєрідний рибальський гачок, що знаходиться прямо в середині цього фьорду. Містечко оточене найгарнішими горами і незвичайно гарною дикою природою. Ісафьордюр, славитися старовинними вуличками, гуляти якими можна невтомно.

     Ось, нарешті, настав цей час, Різдвяні свята, а найголвніше, це час початку фестивалю. На початку подорожі, Ісландія здалась не дружелюбною до пари, та це й недивно враховуючи пору року та географічні положення країни. Але прибувши до пів острова де буде проходити фестиваль, Марічка та Павло забули про несезон та географію. Неймовірні красоти вулиць, святкові ілюмінації що освітлюють маленьке містечко, заворожуючи приймали гостей.

- Так, схоже тут буде де цікаво провести час… - Промовила Марічка, з вражаючою посмішкою на обличчі.

- О тааак… - Погодився не менш вражений Павло.

      Фестиваль проходив у виставковій залі, яка знаходилась у будівлі найстарішої лікарні міста, що вміщає культурний центр з бібліотекою та архівами. Це було щось неймовірно… Особливо стенди таких хижаків музики як Linkin Park, Gorilaz, Nirvana. Павло сяяв у захваті, а Марічка взагалі була у певному трансі від побаченого… Час фестивалю лунав дуже швидко. І ось вже останній день фестивалю. Марічко та Павло чесно кажучи пожалкували, що взяли білети лише на час фестивалю та не залишили кілька днів на відвідування красот цього маленького але надзвичайно цікавого та дружелюбного містечка. Часу було обмаль, а вже зранку потрібно виїжджати з міста щоб потрапити до Рейкявіку та сісти на Літак. Тому було обрано піти до парку, до речі вхід якого був виконаний у вигляді китового вуса.

       З урахуванням географічних особливостей цього міста, ілюмінацій в парку було настільки багато що здавалось іноді що за часом зовсім не ніч.

       Гуляючи парком Павло та Марічка натрапили на шатер який їх дуже зацікавив. На плакаті біля шатра був намальований, велетенський чорний кіт з круглими, зеленими очима. Який виглядав наче живий. А на вході у шатер був малюнок подряпини, що виглядав як три порізи, середній, з яких, був подовжений. У середині було багато людей, які сиділи на стільчиках, а на міні сцені виступав сивий, з довгою бородою, чоловік. Він розповідав англійською мовою, через що пара зробила висновок що це виступ для туристів, щось було схоже на місцевий фольклор. Тому вони й вирішили залишитись та послухати.

      Далеко у горах. - почав Чоловік. - Живе страшний чорний кіт. Живе він у печері по сусідству з великаншою людожеркою, викрадачкою неслухняних та шкідливих дітей. Живуть вони із чоловіком, ледарем і вічним лежебокою, та їх синами. Величезний, страшний, чорний кіт бродить по селищах у дні свята Йоля, нападаючи і з'їдаючи тих хто не обзавівся до Йолю якоюсь вовняною обновкою.

       Знаходить той кіт свою жертву в день та ставить на неї відмітку, поріз у вигляді трьох ліній, середня з яких трохи видовжена. І врятуватись від цього кота, якщо на вас є вже така відмітка, практично вже неможливо.

       Але все ж таки є один спосіб для порятунку, це одягнути вовняну річ на себе. Та ця річ повинна бути не простою, а замовленою певним заклинанням, та зв’язати її необхідно з ниток які вимочені в магічному зіллі.

- Кожен бажаючий може придбати в нас такі шкарпетки за символічну ціну. – промовив чоловік закінчивши розповідь.

        Шкарпетки були сірого кольору з білою полосою зверху, та симпатичним білим котиком на носочках. Павло та Марічка, подивились на шкарпетки, і вирішили купити.

- Нехай будуть, вони такі милі, до тогож приємні на дотик. – Сказала Марічка Павлу та він їх купив.

       Вийшовши з шатру пара направилась додому тому що відчули суттєву втому, та на ранок відправились до Рейкявіку.

***

       За вікном пролітала пороша, сніжні узори на склі, тепла ковдра та гарячий чай прямісінько біля каміна, чекаючи молоду пару, яка щойно пробуджувалась від сну, яскраво підкреслювали перед новорічний ранок. Яка красота, новорічні свята видались цього року над гірськими. Різдво в Ісландії по серед гір, Новий рік серед Карпатських кам’яних велетнів. – промайнуло в голові Павла, обіймаючого свою вродливу дружину та вкриваючись теплою бавовняною ковдрою.

      Марічко ледь почала прокидатись, в обіймах коханого, як почула містичний аромат трав’яного чаю, склянку якого простягав Павло. Ранок видавався казковим. На передодні нового року пара, прокидалась у котедж в гірському курорті біля теплого каміну та в атмосферній обстановці. На день заплановано кілька вилазок, а найцікавіше це новорічна ніч, яку почнуть вони в чані. Так в цьому році була обрана дуже цікава та романтична, при цьому й трохи не звичайна, зустріч нового року.

       Неспішно по снідавши та зібравшись на першу вилазку до одного з мальовничих та романтичних водоспадів. Сівши в автівку пара по прямувала до запланованого місця локації, першої вилазки. По дорозі зупинившись в місцевій « Колибі», та випивши по філіжанці кави, Павло та Марічка насолодились місцевим краєвидом та колоритом.

        Допивши каву, Павло захопив два пледи, якими вони вкрились насолоджуючись кавою, та пусті філіжанки і попрямував повернути їх господарям закладу. Марічка неспішно піднялась та очікуючи на коханого продовжувала милуватись краєвидом. Раптом вона збагнула що відчуває чийсь погляд у потилицю. Не встигнув обернутися як почула, незвичне муркотіння схоже на котяче але, якогось кота над великих розмірів, до того ж дуже грубого на звук. Обернувшись, дівчина нічого спочатку не помітила, лише згодом не по далеку, побачила в кущах, дуже велику, чорну собаку, що ховалась в них. Але очі в неї були не типові для собак, зелені та не звичної форми. Марічці стало дуже не пособі, погляд цієї собаки визивав якийсь не природній жах. Розвернувшись, дівчина намагалась швидко зайти до будівлі та відкривши двері, побачила ви ходячого Павла. Розповівши йому про собаку, хотіла показати, обернулась назад але той вже там не було. Хлопець, заспокоїв дівчину та вони вирушили далі.