Читати книгу - "Гра, Iryna Demchuk"

Новела

 

Ґух! – посеред залізничної платформи молодий хлопчина років двадцяти кинув гральну дошку на землю.

Хто бажає піймати вдачу за хвоста? – Він посміхнувся молодій дівчинці, що сиділа на лавочці, очікуючи електричку.

Навколо поступово стала збиратися кучка людей.

Приймаю будь яку валюту, золото, срібло. Ставка - один до трьох.

Дівчина уважно подивилася на хлопця, потім її погляд зупинився на руках хлопця. Сильні, красиві пальці перебирали наперстки.

Ну що, красуня, ризикнеш? – не вгамовується молодик. Дівчина байдуже відвернулася від дійства. Якісь чоловіки наввипередки робили ставки. Гра почалася. Серед шуму від місцевих електричок зрідка можна було чути радісні вигуки переможців.

Прозвучала об’ява про потяг, що скоро прибуде, і дівчина підійшла ближче до колії.

Не мій день! – вигукнув хлопець їй вслід. – Може б і у тебе все вийшло, дива трапляються.

Дівчина повернулася до нього і промовила:

А якщо я сама фея, дива – це мій профіль, що скажеш на це? Може ти й майбутнє бачиш? Так, - спокійно відповіла дівчина. – Бачу, якщо не покінчиш з такою «роботою», років з два максимум ще триватиме твоє життя.

Микита, будучи по вуха у боргах, мусив таким чином відпрацьовувати їх. Не бачивши іншого для себе виходу.

Дівчина обвела зором натовп і промовила:

Тут четверо твої поплічники. Ось, - вона показала на невисокого лисого чоловіка середнього віку. – і ось цей парубок. Ще двоє позаду мене палять. Вийди з гри. Спочатку буде важко. Хіба тут запитують дозволу? – хмикнув хлопець. Але двері електрички вже зачинилися за дівчиною.

 

Світанок наздоганяв ніч. На підвіконні розліталися недопалки цигарок. Микита не міг заснути. Він набрав номер на мобільнику.

Я виходжу з гри. Борг віддам частинами. Будемо у тебе через півгодини. Вийди вниз, - відповів хриплий голос.

 

«Операційну! Тяжка черепно-мозкова, велика втрата крові» - крізь прояви свідомості Микиті долинали уривки фраз лікарів. Ярке світло, спалах, темрява.

 

О, так ти молодець! – Микита розплющив очі, побачив лікаря.  – Підводься, криза минула. До тебе гості.

Позад нього стояв чоловік у формі.

Слідчий Іванченко, - представився чоловік. – Веду твою справу про побиття.

Від сонячного світла Микиті було некомфортно, тільки вранці зняли пов’язку. Там де знаходився поліцейський світило сонце, і хлопець перевів погляд в іншу сторону. Раптом він побачив ту саму дівчину. Вона, обпершись на бильце ліжка посміхалась йому.

Ти можеш сказати, хто тебе так? – продовжив слідчий.

Микита все ще дивився на дівчину, як та кивнула.

Так, я все скажу. Не боїшся? Можуть ще раз прийти, провідати. Не боюся. Записуйте.

Поліцейський брав показання, Микита все дивився на дівчину. Серед сонячного світла вона здавалася йому напівпрозорою, дуже світлою і чарівною. Дівчина посміхалась йому і мовчала.

Ну от і все. Дякую за співпрацю .

Слідчий піднявся, направився до виходу. Микиті на секунду здалося, що він пройшов повз дівчину. Поліцейський, виходячи з палати, повернувся і промовив:

- Ханно, ти йдеш чи тут залишишся?

 

Минули дні, хлопця виписали і стоячи на порозі лікарні, він розмірковував куди йому йти.

Микито, це ти? – обернувшись, побачив свого однокурсника. Здоров був! Що ти тут робиш? Провідував друга, а ти де пропав? Чув, що були якісь проблеми з криміналом. Все в минулому вже. От і добре.  Згадували недавно про тебе. Плануємо відкрити фітнес центр. Маєш за плечима фізкультурний, з тебе вийде класний інструктор.

Микита зрадів, хотів відповісти, що згоден, але раптом побачив силует Ханни.

Зв’яжемося на днях. – він похлопав по плечах Вадима і побіг за дівчиною. Ханно, - окликнув Микита.

Дівчина озирнулася і посміхнулася.

Привіт! Тобі бачу вже краще? Микита підійшов ближче. Як ти тоді мене розвернула, вирахували моїх корешів? Ти створила мені новий час. Ти справжня… фея? Я студентка, навчаюсь на психолога-криміналіста. Навички дали мені можливість тоді скерувати гру.

Молоді люди разом засміялися та, обійнявшись, пішли на вихід з території лікарні.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець