Читати книгу - "У серці - попіл, у пам'яті - вогонь , Тінь Вітру"

Er sieht zwei schöne Frauen.
Und auch diese Frauen sehen einen Mann.
Er möchte Deutsch sprechen.
Diese Frauen sollen den Mann hören.
Aber nicht alles verstehen die Frauen,
weil der Mann viel Stress hat.
Was sagt dieser Mann?
Was soll dieser Mann tun?
Was muss dieser Mann tun?
Viele Fragen – keine Antworten.

Das ist die B1-Prüfung.

Та перейдем зараз ми на тую мову.
На мову чарівних тих пташок,
з якими автори порівнюють її весь час.
Неї з самого дитинства нас навчали,
а також оберігати і всім серцем кохати.

І все ж постає єдине те питання:
Чого насправді бажає юнак?

Десь в середині душі,
нездоланним полум’ям горить
надія та бажання повернутись
до рідної землі,
країни, тієї хатини.
Яку пам’ятає з самого дитинства —
батька, матір, нездоланну ту країну.

Десь усередині віддалося теплом.
Та прогрілися частинки душі.
Бо більш немає цільної її —
тільки лиш понівечені шматки.
Від безкрайніх тих просторів
зосталися лиш руїни.
На яких червоною людською кров’ю,
легким, стрімким змахом руки
розписалася проклята та війна.

Й зоставила після себе слід,
що залишиться в душі назавжди.
І пам’ятатиме юнак те все —
впродовж нікчемного свого життя.
Поки смерть не забере і не відбере
ті фрагменти, ті моменти. 

Пам’ять про страшенні звуки, крики, вибухи,
материнські злякані очі.
Неспинну і нестерпну ненависть
до проклятих нелюдів,
яких ненароком породила матінка земля.

Ви все ще бажаєте дізнатись:
Чого насправді хоче юнак? 

Він не бажає і не мріє ні про що.
Лише всім серцем прагне одного:

Щоб скоріше спинилося те безумство.
І нарешті сплатили за всі свої гріхи
ті бездушні тварюки.
Що топчуть своїми копитами
рідненьку українську землю.

Та навіть у руїнах,
навіть у темряві й попелі,
ще б’ється серце — хоч і надщерблене.

Бо пам’ятає любов.
Бо знає: прийде день,
коли ця земля знову дихне вільно.
І чоловік, зранений часом та війною,
все ж зможе промовити:
“Я вдома.”

Кінець