Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » МІй жахливий сусід, Лада Короп 📚 - Українською

Читати книгу - "МІй жахливий сусід, Лада Короп"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "МІй жахливий сусід" автора Лада Короп. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «МІй жахливий сусід, Лада Короп» була написана автором - Лада Короп, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Сучасна проза".
Поділитися книгою "МІй жахливий сусід, Лада Короп" в соціальних мережах: 
♥️♥️♥️

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 19
Перейти на сторінку:
І.

Я відчиняю двері своєї квартири, відчуваючи, як серце стукає в грудях. Сьогоднішній день видався чудовим: Роман, мій хлопець, знову виявився на висоті. Його жартівливий настрій й незгасима харизма завжди підіймали мені настрій. Я не можу дочекатися, коли ми перейдемо до більш інтимної частини нашого вечора. Я обертаюся до Романа, Він теж про це думає. 

— Заходь, — кажу я, намагаючись не здаватися надто нетерплячою. Він входить, відчуваю, як повітря наповнюється енергією. Я закриваю двері, й перш ніж я встигаю щось сказати, Роман нахиляється до мене, і наші губи зустрічаються. Цей поцілунок наповнений пристрастю та очікуванням, відчуваю, як щастя заповнює мене зсередини. Ми обидва забуваємо про все навколо. 

— Яка ж ти чудова, — шепоче він, відводячи волосся з мого чола. Я червонію, але не можу зупинитися. 

— Перейдімо до спальні, — кажу, усміхаючись. В моїй голові вже відбуваються різні сценарії нашої ночі.Роман обіймає мене ззаду і цілує в шию Ми разом прямуємо до спальні, але, відкриваючи двері, я зупиняюся на місці. Моє серце зупиняється. На моєму ліжку, розкинувшись, спить незнайомець в одних трусах. В сердечко. Ні, не просто розкинувся — він звісив одну ногу з ліжка, а іншу зігнув у коліно. На тілі в нього — татуювання, яке виблискує у світлі. Я не можу повірити своїм очам. Як він тут опинився? 

— Що за... — починає Роман, а я вже відчуваю, як на мене, накочує хвиля паніки. — Це... це не те що ти думаєш! — я намагаюся виглядати впевнено, але, напевно, виглядаю, як риба на березі. 

Роман, схоже, не слухає. Його обличчя перетворюється на камінь. 

— Що це за жарт, Ідо? — запитує він, здавалося б, не вірячи своїм власним очам. 

— Ми незнайомі! — запевняю я, намагаючись утримати спокій. — Я навіть не знаю, як він сюди потрапив! 

— Тобто ти хочеш сказати, що у твоїй квартирі спить незнайомець, і ти не знаєш, як це сталося? — його голос стає гучнішим, відчуваю, як мене охоплює паніка. 

— Так, але це не те що ти думаєш! — повторюю, хоча сама починаю сумніватися у своїй правоті. Незнайомець, який, здавалося, спав як убитий, раптом прокидається. Він розминає плечі, потирає очі, а потім, зрештою, помічає нас. 

— Привіт! — каже він, і я не можу не помітити, як його голос звучить так, ніби він щойно прокинувся після триденної вечірки. 

— Що за метушня? Роман, схоже, готовий вибухнути. — Хто ти до біса такий? — запитує він, глянувши на незнайомця так, ніби той щойно вбив його улюблену собаку. 

— Я? — незнайомець підводиться, наче нічого не сталося. — Я — власник цієї квартири. 

Відчуваю, як моє обличчя червоніє, намагаюся викрутитися з ситуації. Що він верзе? Довбень якийсь. 

— Але я ж орендую цю квартиру у жінки. Ви не можете бути її власником! — кажу, й зиркаю на Романа, який починає відходити від мене, наче я — радіоактивний матеріал. 

— Що? — незнайомець намагається з’ясувати, що відбувається. — В мене є всі документи на цю квартиру. Ось, — він дістає з кишені телефон і показує нам фотографії документів. 

— Але я підписала договір оренди на шість місяців. А минуло тільки два. — Нічого не знаю. Це моя квартира. У мене змінилися життєві обставини і я буду жити тут, — наполягає чоловік у трусах. Я не вірю своїм очам. Це ж моя квартира. Принаймні на шість місяців. Як це могло статися? Я оглядаю Романа, який, здається, готовий втекти від мене так швидко, як тільки може. 

— Іда, ти зрадниця, — каже він, зводячи руки на грудях. — Я не можу повірити, що ти вела подвійне життя! 

— Яка зрада? Я не знала, що власник квартири цей здоровань у дівочих трусах! — намагаюся пояснити, але він уже направляється до дверей. 

— Я просто не можу це витримати, — говорить він, його голос звучить так, ніби він щойно зійшов з екрана нової драми. 

— Роман, почекай! — я простягаю руку, але він вже відкриває двері. 

— Прощавай, — кидає він мені через плече і виходить. Я стою в повному розпачі. Хто б міг подумати, що мій вечір закінчиться таким чином? Повертаюся до незнайомця з роздратованим виразом обличчя, який все ще стоїть на місці, намагаючись зрозуміти, що відбувається. 

— А ти, до речі, хто? — запитую, намагаючись не здаватися занадто розгубленою. 

— Богдан, — відповідає він, посміхаючись, наче це просто звичайна справа. 

— Я, напевно, залишуся тут трохи довше, ніж планував. — Ти, мабуть, жартуєш, — кажу, намагаючись знайти в собі сили не зірватися на крик. — Це моя квартира! 

— Вибач, але я її власник. Тому саме я буду вирішувати хто з нас тут залишиться. Тож, можливо, нам потрібно поговорити про це, — усміхається він. Я просто стою, намагаючись зрозуміти, чому досі не зірвалася на крик. 

— Тобто, ти справді вважаєш, що можеш просто зайти до моєї квартири й спати тут, як у себе вдома? — запитую, намагаючись зберегти хоч якусь гідність. 

— Ну, якби ти не була такою зайнятою, запрошуючи сюди хлопців, я б, напевно, не опинився тут, — відповідає він, не можу не помітити, що в його словах є частка правди. 

— Це не те, про що ти думаєш! — кажу я, намагаючись захистити свою репутацію. Але в голові у мене вже крутяться думки, як же вийти з цієї ситуації. Богдан розглядає мене, бачу, як його погляд стає більш уважним. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 19
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «МІй жахливий сусід, Лада Короп», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «МІй жахливий сусід, Лада Короп» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "МІй жахливий сусід, Лада Короп"