Читати книгу - "Помилково заручені, Тіна Волф"

Мої найкращі читачі!

Вітаю вас на сторінках мого нового гумористично-романтичного роману! Сподіваюся, ви отримаєте незабутні враження від цієї історії. Нехай кожна сторінка принесе вам радість, натхнення та відчуття тепла. Дякую, що ви зі мною!

***

Пролог

Аліна… Аліна була уособленням дисципліни й порядку. Її життя нагадувало ретельно організований графік, де кожна хвилина мала своє місце. 

Вона працювала юристкою в престижній фірмі й прагнула кар’єрного зростання. Завжди приходила на роботу першою й залишалася останньою. Її костюми були ідеально випрасувані, волосся – зібране в строгий пучок, а документи – відсортовані в ідеальному порядку. 

Аліна не вірила в романтику, долю чи спонтанність. Її ідеальний вечір – це келих сухого вина й хороша книга з юриспруденції. Вона не любила сюрпризів, бо вони означали хаос, а хаос – це її особистий кошмар.   

Михайло… Михайло, якого Аліна лагідно називала «ходяче непорозуміння», був її повною протилежністю. Його день починався не з будильника, а з того, що він, позіхаючи, шукав у кімнаті свою гітару. Він жив сьогоднішнім днем і не планував наперед. Його квартира нагадувала склад музичних інструментів, з яких половина не працювала. Він міг прокинутися опівдні, бо напередодні грав у барі до самого ранку, і спокійно пити каву на балконі, поки весь світ поспішав на роботу. 

Михайло був харизматичним і життєрадісним. У нього завжди було повно друзів, і він легко знаходив спільну мову з будь-ким. Його улюблене заняття – імпровізація. Він не міг жити без музики й мріяв про власний гурт, хоча поки що заробляв, граючи в кав’ярнях. 

Його одяг виглядав так, ніби він одягався в темряві. Улюблена зачіска – «як вийшло». Він міг забути про важливу зустріч, але ніколи не забував привітати друга з днем народження о третій ночі голосовим повідомленням. 

Аліна терпіти не могла його хаотичний стиль життя. Вона ненавиділа, як він залишав свої кеди просто перед її дверима. Як репетирував нову мелодію о третій ночі. Як ніколи не користувався будильником, бо «життя саме підкаже, коли пора прокидатися». 

Але найбільше її дратувало те, що він завжди посміхався. 

Якось вранці, коли вона вже виходила з квартири, під ногами знову опинилися ті кляті кеди. Глибоко зітхнувши, вона хотіла відштовхнути їх убік, коли двері сусідньої квартири різко відчинилися. 

— О, привіт, сусідко! — весело промовив Михайло, обіпершись на дверний косяк. — Дивлюся, ти вже оцінила мою нову систему зберігання взуття. 

Аліна підняла на нього погляд — розпатлане волосся, розтягнута футболка з нечитабельним написом, щаслива усмішка. 

— Вона жахлива, — відповіла вона сухо. 

— Ага, я теж так думав, — кивнув він. — Але ж вона приносить нам радісні моменти спілкування! 

Аліна закотила очі й, не відповівши, вийшла на вулицю. Вона не знала, що незабаром її життя перевернеться з ніг на голову через цього легковажного музиканта.