Читати книгу - "Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед"

— Тільки не сльози, — його губи скривилися в усмішці. — Ти ж не думаєш мене розчулити?

— Ні, — а в очах - сльози, за якими його обличчя розмите, а в голосі - страх, через який думки просто не збиралися складатися докупи. — Я намагаюся знайти вихід, — здавлено проговорила.

— Вихід? — скептично подивися демон.

І не страшний він, я б сказала навіть навпаки.

— Виходу немає, тобі потрібно швидко звикнутися з думкою, що ти моя, — голос сталевий, а в очах темрява.

Де був мій мозок, коли я з ним укладала угоду?! Як я не могла помітити  підвоху?

— І як надовго? — мені здається, чи мій голос схожий на писк.

— Навічно.

Це слово вдарило по мені сильніше, ніж будь-який магічний вибух. Навічно. Я. Його.

Вогняний портал засвітився, і перш ніж я встигла хоч щось заперечити, демон уже зник. Лише жар залишився в повітрі, обпалюючи мені шкіру, і неприємне усвідомлення, що назад дороги вже немає.

Я витерла сльози й глибоко вдихнула.

Якщо це історія про мою дурість — тоді краще розповісти її спочатку.