Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед 📚 - Українською

Читати книгу - "Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не укладай угоду з демоном!" автора Вікторія Фед. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 123 124
Перейти на сторінку:

— Як ти, рідна? — Райвен поцілував мене в чоло, його голос був глибоким і ніжним, мов нічний вітер.

— Я… досі не можу повірити, що це реальність, — прошепотіла я. — Що ми справді одружені. Що ми тут… разом.

Він усміхнувся. Його очі стали м’якими, майже людяними — і водночас глибокими, як сама Безодня.

— Ти завжди була моєю.

— От ти самовпевнений демон! — я примружила очі.

— Ти навіть не уявляєш, наскільки, — з лукавою усмішкою відповів він.

Я піднялась на лікоть і подивилася на нього зверху вниз.

— Рай…

— Ммм? — він виглядав таким безтурботним, розслабленим… неймовірно гарним у цю мить.

— Мене не відпускають два питання, — сказала я з удаваною серйозністю, стискаючи губи, ніби стримувала посмішку.

— Які ж?

— Коли я тебе вперше викликала… чому ти був у самих шкіряних штанах? — я примружилась, згадавши ту сцену. — І яке бажання я мала виконати?

Райвен хрипло засміявся. Його очі спалахнули знайомим темним вогнем, а на вустах з’явилась хижа усмішка.

— Знаєш… якби ти викликала мене на кілька хвилин пізніше, ти б застала мене і без тих штанів. Я щойно повернувся з бою з одним особливо впертим демоном — втомлений, злий і не в настрої. Збирався прийняти душ, але портал зненацька розверзся просто під ногами й затягнув мене. Сам. Без дозволу.

— Що за хрінь?! — сказав я сам собі.

— І тут — ти. Маленька, тендітна, така людська… Я розлютився. Як таке створіння могло викликати мене? Ще й через якесь бажання. Я ледь не озвірів.

Він провів пальцями по моїй щоці, наче згадував ту мить.

— Але потім я подивився на тебе… по-справжньому. І знаєш, що? У чреслах з’явилося дуже реальне бажання.

Я розсміялася, вдаривши його легко по плечу, але він не звернув уваги. Лише нахилився ближче, його голос став майже шепотом.

— Я хотів твоє серце. Хотів, щоб ти віддала його мені добровільно. Хотів володіти тобою… А виявилось, що це я потрапив у пастку. Ти заволоділа моїм серцем.

— Демон… сам попався в капкан? — награно здивувалася я.

— І це найсолодший капкан у всіх світах, — сказав Райвен, і кінчиком пальця провів від мого підборіддя до ключиці.

— Щось я не дуже бачу, щоб ти пручався, — усміхнулась я, піднявши брову.

— Ти хочеш, щоб я пручався? — нахилився ближче, і його голос знову став хрипким, як нічна гроза.

Я проковтнула ковток повітря, коли його долоня ковзнула по моїй спині, малюючи вогняні кола прямо на шкірі.

— Ні, — прошепотіла я. — Я хочу, щоб ти… продовжив.

Райвен загарчав тихо, глибоко — звук, що народжувався десь у грудях.

— Я щойно обіцяв собі, що дам тобі трохи перепочити…

— Брехун, — перебила я його, обхопивши його за шию. — Я бачу твої очі. І відчуваю, що не тільки вони горять.

Він раптом підняв мене на руки — легко, ніби я була невагомою, і знову опустив у ніжність чарівного ложа, що досі сяяло теплим світлом магії.

— Якщо ти не заперечуєш… — прошепотів він, опускаючись поруч. — Я хочу ще раз довести тобі, наскільки сильно я попався в цей “капан”.

Його губи торкнулися моїх — повільно, але з тією самою внутрішньою люттю, що завжди ховалась у ньому. Його поцілунки ставали все гарячішими, руки впевнено ковзали тілом, пробуджуючи у мені кожну жилочку. Я вже не відчувала, де закінчуюсь я і починається він.

Цього разу не було страху, не було сумнівів. Був тільки він. Мій демон. Мій чоловік. Моя Безодня — і моє небо.


 

****


 

Темрява накочувалася хвилею, наче ліс сам видихав морок. Я бігла. Боса. Здерті ноги боліли, серце калатало, а в легенях — вогонь.

Гілки хапалися за шкіру, як руки примар. Дерева шепотіли мені щось — не словами, а погрозами.

І тоді я почула його.

Голос.

Глибокий, мов розкол світу.

Гарний… надто гарний, щоб бути людським.

Надто давній, щоб бути забутим.

— Від мене не втечеш.

Його сміх розрізав повітря. Він був холодний, жорстокий, як вітер між зірками. І водночас… чомусь знайомий.

Я зупинилась. Вся кров у мені змерзла.

З темряви вийшов високий чоловік.

Його постать світилася сивим світлом, що не давало тепла. Волосся довге, як ніч, очі — чорні, але в глибині горіли зорі. Обличчя вирізьблене з краси та гніву, наче сама доля виліпила собі втілення. Губи тонкі, насмішкуваті, але мовчазні — лише очі говорили.

І те, що вони казали — я не хотіла чути.

— Хто ти такий?! — мій голос зірвався.

— Ти знаєш, хто я, Селесто, — прогримів його голос, схожий на грім серед тиші. — Скажи мені це. Давай.

Я ковтнула повітря, яке здавалося отруйним.

— Атрахон…

Він усміхнувся. Його усмішка могла б спалити світи.

— Я… тебе не кликала, — прошепотіла я. — Чого ти хочеш? Чому ти робиш це?! Навіщо це?! — я підняла руку, показуючи зап’ястя, де сяяло і пульсувало Аль-Хе, мов серце, якого вже не можна було сховати.

Він розсміявся. Голосно. Тріумфально. Його сміх розрізав ліс, мов лезо.

— Думаєш, що ти інша? — його голос сповнився отруйною ніжністю. — Думаєш, цього разу все буде інакше?

Він наблизився. Його тінь була довшою за самого бога.

— Але я ж не жартував, коли сказав: від мене не втечеш.

І коли його пальці потягнулися до мого чола, я нарешті зрозуміла, чому цей страх здавався мені знайомим.

Бо я вже була в його руках. У минулому житті.

У минулій долі.

Темрява поглинула мене, і я прокинулась — з криком на губах і руками, які шукали Райвена.


Кінець першої книги

 

 

 

Дорогі читачі, 

ось і закінчилася перша книга, але не хвилюйтеся, скоро стартує друга ;) 

Підписуйтесь, щоб не пропустити найцікавішого. 
Книга написалася за півтора місяці, завдяки вашим відгукам і підтримці ❤️❤️❤️

ДЯКУЮ БЕЗМЕЖНО!!

До скорої зустрічі:) 

Кінець

1 ... 123 124
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед» жанру - 💛 Міське фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед"