Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Природний роман та інші історії, Жорж. 📚 - Українською

Читати книгу - "Природний роман та інші історії, Жорж."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Природний роман та інші історії" автора Жорж.. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Природний роман та інші історії, Жорж. - Читати Книгу (читати книги) 📘 Онлайн Українською Мовою 💙💛 Безкоштовно. Скачати книги у форматі PDF, EPUB, FB2 українською

0
0%
0
00

Жорж.
Електронна книга українською мовою «Природний роман та інші історії, Жорж.» була написана автором - Жорж., яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Сучасна проза".
Поділитися книгою "Природний роман та інші історії, Жорж." в соціальних мережах: 

Український читач має нагоду познайомитися з прозою Ґеоргі Ґосподинова — найбільш знаного у світі сучасного болгарського письменника.
Герой «Природного роману» потрапляє у круговерть життєвих невдач: розлучення з дружиною, бідність, самотність… Моменти життя головного персонажа, спогади про різних людей, країни, події, роздуми про начебто сторонні речі — ніби фрагменти мозаїки, з яких треба скласти цілісну картину. Це, разом зі збігом імен і подій, втягує читача у своєрідну гру, приковуючи його увагу до хитросплетінь сюжету.
До книжки увійшли також оповідання Ґеоргі Ґосподинова, написані у різні роки.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 35
Перейти на сторінку:

Ґеорґі Ґосподинов

Природний роман та інші історії

УДК 82-3(497.2)

ББК 84-4(4Б0Л)

Г 72

Переклад з болгарської: Остап Сливинський

Редакція: Ірина Давидко

Верстка та дизайн: Ірина Мамаєва

Ґосподинов Ґ.

Г 72 Природний роман та інші історії. — К.: Темпора, 2012. — 168 с.

ISBN 978-617-569-112-0

© Темпора, 2012

© Ґеорґі Ґосподинов, 2012

УДК 82-3(497.2)

ББК 84-4(4БОЛ)

Зміст

Форма і меланхолія

Остап Сливинський

6

Природний роман

11

Друга історія

148

Кристін махає з потяга

153

Восьма ніч

156

Історія з вокзалом

162

Білі підштанки історії

163

Форма і меланхолія. Остап Сливинський

Як виглядає постмодернізм у Східній Європі? Можна довго пояснювати, але краще розповісти невеличку історію.

Так от, один мій приятель вважає найавтентичнішим східноєвропейським постмодерністом свого сусіда, який ще в 90-х роках на перший свій солідний «заробіток» купив новенький чорний «Мерседес». А потім вирішив нарешті облаштувати вдома санвузол, щоб не ходити більше надвір до вітру, і перекрити дах, щоб не розставляти по вітальні тазики для дощівки. Тому «Мерседес» знадобився йому переважно, щоб возити гіпс і шифер. Іншого транспорту в нього не було. Відтоді я так собі й уявляю «постмодерну ситуацію» в наших краях — як дорогий лімузин, з багажника якого стирчить мішок цементу.

Прокляття посткомуністичної Східної Європи — не у безформності, а в тому, що форма і зміст традиційно живуть тут порізно. Повертаючись із подорожі, східноєвропеєць привозить додому форму. І тримає її переважно для гостей, як столовий кришталь у серванті, залишаючи зміст на кухні, для домашнього вжитку. Погано, коли хтось із чужих встигає помітити зміст — це як краєчок білизни, що вистромився з-під одягу. Східноєвропеєць вірить у форму, Форма — це форма його релігії.

*

Можливо, якраз через те, що постмодернізм у Східній Європі — на кожному кроці, на вивісках і ярликах, у стилі одягу і макіяжу, в назвах кав’ярень, ресторанів, нічних кіосків, перукарень і журналів, у культовій, житловій і офісній архітектурі, у плануванні міст, політичних спічах і щоденних газетах, тут майже нема постмодерної літератури. Точніше, вона є, але вона тут — щонайбрутальніший реалізм.

*

Тому достатньо просто констатувати: вперше я приїхав до Болгарії 1997 року, в один із найтяжчих років того десятиліття, рік економічного колапсу і гіперінфляції, про що я не знав — мені було дев’ятнадцять, і я не цікавився ні політикою, ні економікою. То була моя перша самостійна далека подорож, замість політики й економіки я шукав музики і пригод, я робив фотографії старим «Зенітом» (ні, не «Смєною», дорогий Ґеорґі, але я б посперечався, що краще) і почувався першовідкривачем. Я відчув Балкани на запах і смак у перші ж години, ще тільки-но переїхавши Дунай і вихилившись із вікна потяга, і дотепер упізнаю цей запах і смак будь-де, вві сні і наяву. Невелика місячна стипендія, яку я мав отримати по приїзді, була розбита на ще менші порції, і нам у страху перед новим витком інфляції виплачували її щотижня. Але ми все одно намагалися чимшвидше витратити ці гроші на все, що можна було купити.

На щастя, йшло літо, на базарах і розкладках з’являлося щораз більше овочів і фруктів, і ми спустошували прилавки, як сарана, щоб наповнити весь посуд, усі ванни й умивальники в студентському готелі яблуками, грушами, персиками і виноградом. Ми почувалися тоді, ніби якісь специфічно балканські Мідаси — усе, чого ми торкалися, перетворювалося на соковиті плоди.

Безперечно, форма у Болгарії в такій самій пошані, як і будь-де у Східній Європі. За кількістю «Мерседесів» на душу населення ця країна поступається, певно, лише Албанії, а за кічуватістю фасадів, обкладинок і вивісок, може, й попереду всіх. Але під цією сухозліткою є ще дещо, і ми тоді, влітку 1997-го, — поміж териконів з овочів і фруктів, які починалися відразу за нашим ліжком і тяглися до самого середмістя, поміж весіль з духовими оркестрами, які крокували просто посеред вулиці, незважаючи ні на які колапси й інфляції, поміж настирливих циганок, які говорили так швидко, що все теперішнє і майбутнє, всі наворожені наречені, гроші та «щастя, щастя» склеювалися в одну суцільну нерозбірливу масу, — відчули це дуже виразно. У глибині, під видимим життям, було життя інше, потужніше, незалежне від пошарпаних реклам на білбордах і сміттєвих баків, щодня ретельно обстежуваних на предмет чогось корисного, і що тяжчими були обставини, то впертіше те життя виходило на поверхню, лише обвітрювалося якоюсь відчайдушністю і меланхолією. Воно мало свої сезони, свої регулярні і незмінні періоди цвітіння і пригасання, після важкої зими («Мусить же хтось описати злиденну зиму 1997-го…») те життя вибухало звичайною радістю, ніби не було ще недавно демонстрацій перед Народним зібранням і поліційних акцій. Воно було як природа — наприклад, як дерево, що волею якихось невідомих для нього вітрів виросло на голій скелі, але знає свої деревні справи — регулярно випускає бруньки, скидає листя, плодоносить, розсіює насіння. Це життя було як вода, що сама очищується, як рана, що сама загоюється.

*

Тоді ще не було «Природного роману», він вийшов двома роками пізніше, в 1999-му, а я його прочитав іще пізніше, коли про цей твір у Болгарії вже говорили так багато, що не прочитати його було просто неможливо. Не пам’ятаю, звідки він у мене взявся, певно, хтось мені позичив; є такі люди, які завжди носять у сумці потрібні книжки і вручають тобі їх на прощання замість потиску руки. Обкладинка була стилізована під картонку з повирізуваними в ній прямокутними отворами, крізь які було дещо видно: фрагмент плетеного крісла, дерево, кішка, чоловіча голова, малюнок з атласу рослин. Деякі віконця були зачинені. На звороті обкладинки було написано різні речі в дусі: «постмодерна емблема 90-х», «перше в болгарській літературі серйозне розхитування певності…».

Хтось може собі уявити цей текст і як картонний ящик з віконцями — чому ні? Або як сервант із багатьма шухлядами, які одну за одною відчиняєш і з гуркотом зачиняєш назад, шукаючи якусь річ, яку дуже давно туди поклав. Може, й не туди, може, її й не було зовсім. Такі тексти, як «Природний роман», найбільше подібні

1 2 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Природний роман та інші історії, Жорж.», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Природний роман та інші історії, Жорж.» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Природний роман та інші історії, Жорж."