Читати книгу - "Попіл і зорі, SFC-SucharikiFlintCom"

- Жанр: 💙 Постапокаліпсис
- Автор: SFC-SucharikiFlintCom
- 38
- 0
- 10.06.25
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ліра, спотикаючись, продиралася крізь безмежні дюни попелу. З кожним кроком вона провалювалася по кісточки в цей сухий, їдкий прах, ніби брела кладовищем, де поховано цілий світ. Попіл хрустів під зношеними черевиками, заглушаючи рідкісні, хрипкі подихи вітру. Цей попіл був усюди: дрібний сірий пил обліплював її обличчя, забивався під нігті, осідав на віях, перетворюючи світ на розмиту, монохромну картину. Небо над головою давило своєю вагою – свинцева ковдра, крізь яку вже й не вірилося, що колись проглядало сонце. Здавалося, воно назавжди поглинуте цією вічною сірістю. Як і надія, – промайнула гірка думка, немов отруйний шип, ранячи її душу. Ліра одразу ж відмахнулася від неї, ніби від настирливої мухи. Ні, вона не дозволить відчаю зламати її. Вона повинна вірити. Повинна... Заради пам'яті про тих, кого вже не повернути. Щоб виправдати себе. Всередині неї ще горів яскравий вогонь віри, хоча зовні він ледь помітний.
Вона зупинилася, щоб перевести подих, відчуваючи, як ниють затерплі плечі під вагою старого, латаного мішка. Всередині, серед ганчір’я та непотрібних дрібниць, зберігався її скарб: кілька сухих коржиків, твердих, як камінь, загорнутих у шматок промасленої тканини, та фляга з водою. Фляга… Ліра обережно торкнулася її шорсткої поверхні кінчиками пальців, і короткий спазм пробіг тілом.
Спогад спалахнув у пам’яті: ось вона, маленька, тягнеться до батька, який тримає над її головою кухоль із прохолодною, іскристою водою. Він сміється, від чого його очі іскряться щастям, а на переніссі утворюються смішні зморшки. Її мама стоїть поруч, приобіймаючи за плече, з любов’ю дивлячись на цю сцену. Тоді вода здавалася чимось звичайним, само собою зрозумілим. Тепер – нездійсненною мрією, дорогоцінним міражем. Нестерпна спрага мучила горло, пересихало в роті, але вона зупинилася. Ще рано. Потрібно берегти воду. Вода в Пустках цінувалася дорожче за золото. За повний бурдюк можна було виторгувати дах над головою на тиждень, зброю або навіть життя – чуже чи своє. Ходили чутки про правителів, які міняли людей на дорогоцінну вологу, як худобу. Ліра скривилася, уявивши собі ці угоди. Сама думка про те, щоб продати свою свободу за ковток води, здавалася їй огидною, зрадою по відношенню до самої себе. Що відрізняє її від Попелястого, позбавленого людяності, як не здатність до самопожертви? Але хто знає, як вона заспіває, коли спрага почне зводити з розуму… Їй ще пощастило знайти хоч трохи вологи на покинутій фермі поблизу руїн, вона повинна дякувати долі за це.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Попіл і зорі, SFC-SucharikiFlintCom», після закриття браузера.