Читати книгу - "Серце водойм, Хтось"

Вже кілька днів не припиняв йти дощ. Парасолі різних розмірів та кольорів кружляли вулицями, діти, попри заборони своїх матерів, мусили задовольнити своє бажання занурити ноги в калюжу. Це звичайна річ, дощ. Мабуть, така воля богині водойм - Моркерії. Її милість дає людям можливіть вирощувати та отримувати врожаї, милуватися морями та подорожувати океанами. Нескінченні дари, як риба та інша морська живність, не залишає риболовів без заробітку, а найвитонченіших гурманів без задоволення свого черева. 

Я збирала листя лимоного дерева, щоб батьки змогли приготувати чай. Та не простий. Через три дні, День дарів Моркерії. За легендою, в один день, вона зі своїми помічниками створила хмари; на наступний - дощ; на третій - з дощу сухі ділянки землі наповнилися морями та океанами. Так люди, відзначають кожну подію, зв'язану з конкретним богом. В цей день, чай з листя лимоного дерева, приноситься, як дарунок богині. 

Сонцедар теж не нудгував. Він разом з батьком шукав чашу для приготування чаю. Мати в'язала скатертину, на які справжніми божественими руками, було витворено незліченна кількість сузір'їв. Я впевнена, що ці зірки обов'язково з'являться сьогоднішньої ночі на безкраєму чорному небі. Соцедар змінився протягом десяти місяців з того моменту, як ми зустрілися в бою. Відповідальний служитель нашого храму. 

За вікном вітер посилювався, хаотично несучи довгі каплі падаючої води. Це досить очевидне явище в дні підготовки до свята.