Читати книгу - "Серце водойм, Хтось"

- Що ж, Сонцедар має рацію. Дрімніс, Зоревіро, ви зі мною вирушаєте до космусу. - заявив Санвірл.

- Справді, вода вже змила весь урожай та затопила половину міста. - затурбувався батько.

- Зачекайте, а якже ми? - налякано обурилася я. - Що ми можемо зробити?

- Краще не вмішуйтеся, діти. Ви надто слабкі, щоб нам допомогти. - розвертаючись до нас спиною сказав Санвірл. Спираючись своєю могутньою рукою на сонячний посох він пішов, заманюючи за собою земних батьків. Ехо дверей долинулось до нас з братом одразуж, як вони зачинились. Як вони дістануться до космосу, це вони вирішили тримати в таємниці своєю відсутністю перед нашим зором.

- Ми не можемо це так залишити! - вигукнула я.

- І що ти пропонуєш? Піти на смерть прямо в руки богу темряви? Тоді це чудова ідея, щоб швидше померти. - сарказм наповнив голос брата. Сонцедар хмуро поглядав на мене. Його занепокоєнні і тривожні риси обличчя освітила близкавка, яку проводив гучний грім. - Так і запишемо.

- Припини, а якщо вони не впораються? 

- Я не бачу користі в нашій присутності. Він одним махом нас вб'є. 

- Давай дізнаємося, як до них дістатися, прошу... - я взяла брата за руки, і кілька секунду прохала його німою тишею.   

- Гаразд, тоді попроси свого янгола розповісти. Він якраз цінний свідок в цій ситуації, правда, ангеле-охоронцю? 

- Ти його бачиш?! - я отетеріла. - Я думала, що його можна бачити тільки за допомогою Ока Бога. 

- Тебе не дивувало, що я його бачив та чув ще вчора? Яка неуважна у мене сестра. - брат дражливо закотив очі, посміхаючись.

- О, Боги, поясни їй Сонцедаре. - перед моїм зором постав мій ангел-охоронець. Його крила призупинились, щоб він приземлився до дерев'яної підлоги та став на рівні з нами. Правда, він був вищий а нас зростом. 

- Я був наділений Оком Бога ще коли був малим. Коли мене забрав Темнетон, а тебе відправили на Землю. Я завжди бачу те, що не бачить людина. Мені не потрібно його активовувати, щоб щось бачити. Та тільки ці надзвичайні янголи, нічого не хочуть нам розповідати. - Підійняв одну брову Сонцедар та скептично оглянув ангела.

- Поснухай, ти, нажаль, ще не достатньо очистивя від сили темряви, щоб ангели з тобою розмовляли. Я вийняток, тому що охороняю твою сестру. - заговорив ангел повторюючи рухи мого брата, наче глузував з нього.

- Припиніть, Ангеле, допоможи, благаю всіма святими.

- Це небезпечно. Тоді вам пощастило в бою між собою, та на цей раз краще берегти себе. 

- Якщо Темнетон вб'є всіх моїх батьків, тоді я себе стримувати не буду! - гнів пройшовся скрежетом в моїх зубах. Я ненавиділа того Темнетона і його наміри. - Робіть що хочете, я розбуруся сама!

- Богородо, зупинись. - сказав Сонцедар, тягнучи до мене свою руку.