Читати книгу - "Серце водойм, Хтось"

Поки Темнетон темними чарами маніпулював серцем, ми з братом поміти батьків і Санвірла за великим астероїдом. Вони планували засідку. Ми також сховалися за одним із астероїдів. Тоді я почула голос в голові.

- Якого прокляття ви тут робите?! - голос був сердитий, ніби сціплював зуби. 

- Ти теж це чуєш? - обернулачь я до брата.

- Чую, нам тут не дуже раді. - відповів брат обернувши до мене тільки очі.

- Я ще раз запитую. - знову пролунав голос.

- Батьку? - спитала я подумки.

- Богородо, я ж просив залишатися в храмі! Якщо його затопить? Хто мав цінні речі забрати? В космосі взагалі небезпечно!

- Послухайте, Дрімнісе, Богорода не залишила нам вибору. Вона більше за всіх хоче вас врятувати! - засищав мене брат.

Було чути як батько хмикнув носом. 

- Як ви сюди потрапили? Якиме, це ти? - батько вже переключився. Він звернувся до ангела-охоронця. Не думала, що так дізнаюсь його ім'я.

- Коли дівчина страждає від туги, ангел не може стояти осторонь, великий Дрімнісе. - склонивши голову відповів Яким.

- Прокляття, не висовуйтесь! - наказав батько заливши нас наодинці зі своїми роздумами. 

Я поглянула на своїх напарників, від них відчувалось якесь напруження.

- Накий наш план? - почала я.

- Дрімніс наказав вам не рухатися, забула? - нагадав мені Яким.

- Але ж тобі не заборонив. - підкреслила я.

- Заради Санвірла, що ти хочеш зробити? - збентежився ангел.

План такий: Яким відволікає Темнетона. Той починає дратуватися і полишає серце буз нагляду. Брат забере серце і поверне його Моркерії. Звісно батьки помітять нас і прийдуть на допомогу. І разом сильно відлупцюємо того нечистого.

- Ідея не погана. - братові сподобалось.

- Настав час зірочкою палати! - загорівся Яким.

- Тільки прошу, Яким, не дай себе поранити.

- У битві з Сонцедаром ти мене сильніше гепнула.

- Ай, лети вже! - наказав Сонцедар.

- Ой, все. - полетів Яким.

План запустився в роботу. Яким почав діяти.

- Агов, Телептоне! 

- Що за...? - обернувся лихобог.

- Відвідай ангельского ляпаса! - Яким що сили почав його бити крилами, які надиво стали ще більшими. Від здивування, Темнетон розгубився, навіть забув як відбиватися.

- Вперед! - Я дала братов знак. Я пішла на допомгу Якиму, Сонцедар пішов до серця. 

- З ним щось не те! - Зауважив брат. Справді, серце наполовину було заповнене зеленою рідиною.

- Звіно не те, це ж Темнетон накоїв! - Першим вилетів батько. Накинувши місячне каміння на лихобога.

Мати накидувала на кожного з нас зоряне павутиння для захисту. Санвірл активовував свій посох. 

- Зуськи! - загарчав Темнетон. - Це моє! - його рука простягнулася в бік Сонцедара. Темна енергія нахлинула. Перед братом з'явилась Зоревіра, утримуючи удар зоряним щитом.