Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Таємниця катакомб 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця катакомб"

321
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Таємниця катакомб" автора Том Егеллан. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Таємниця катакомб» була написана автором - Том Егеллан, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги / 💙 Бойовики".
Поділитися книгою "Таємниця катакомб" в соціальних мережах: 

14-річний Роберт із мамою вирушають до Рима, щоб дослідити нещодавно віднайдені катакомби. І, звісно ж, Роберт потайки прокрадається туди, щоб самому все розвідати. Але темні тунелі катакомб ховають більше таємниць і небезпек, аніж здається на перший погляд… Хлопчикові до рук потрапляє священний амулет, за яким століттями полюють ченці давнього ордену. Чи зможе Роберт розгадати таємницю Священної Зірки і з’ясувати, що означає стародавнє пророцтво? І чи зможе відвернути загрозу, що нависла над цілим світом?
Переклала з норвезької Наталя Іваничук

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 33
Перейти на сторінку:

Том Еґеланн Таємниця катакомб

~~~

Головний астроном обсерваторії Мауна-Кеа на Гаваях Сюзі Лі не вірила своїм очам. Але помилитися вона ніяк не могла: в окулярі велетенського зоряного телескопа на небі виднілася нова, невідома комета. Прекрасна. Велична. «Схожа на різдвяну зірку», — подумала Сюзі й усміхнулася.

З ентузіазмом та хвилюванням астрономи заходилися визначати розміри комети, швидкість та орбіту.

І ще ніхто з них не міг тоді навіть уявити, яке значення матиме це відкриття.

УСИПАЛЬНЯ

Розділ I

Скринька

Стародавня церква в Бурґюнні

Мружачись проти сонця, Роберт розглядав смолянисто-чорну дерев’яну церкву. Бурґюннська стародавня церква часів вікінгів, ставкірка, вражала своїми стрімкими дахами й кутами. Поверх за поверхом. Дашками й піддашками. Вежами й шпилями. Похмура, могутня, загадкова — вона височіла, осяяна променями сліпучого літнього сонця. Голови драконів шкірилися до неба грізним оскалом. Поруч — християнські хрести й праскандинавські фантастичні звірі. Мальовані й різьблені орнаменти. Зате жодних вікон, жодних вітражів. Лише ота похмурість, чорність і замкненість.

Літній день був теплий, наповнений дзумкотінням комах і квітковим пилком. Припікало сонце. Піщані хмари з поля розкопок припудрили дерева й траву на луці. Ставкірка кидала загострену тінь на гурт археологів, які, колінкуючи, шукали в надрах землі минувшину.

Одним із них був Роберт. Цілком звичайний хлопець. Звичайного зросту. Звичайної зовнішності.

Кілька місяців тому йому виповнилося чотирнадцять років. У захваті від музики. Від пригодницьких фільмів. Комп’ютерних ігор. І від хом’ячка на ім’я Бюрре. Але нині він перебував тут, біля Бурґюннської стародавньої церкви, разом зі своєю мамою. Вона археолог. Роберт щоліта, скільки себе пам’ятав, у час шкільних канікул їздив з нею на розкопки. Йому це дуже подобалося. Хлопчик любив археологію. Або ж полювання за скарбами, як він це називав. «Ми не скарби шукаємо», — завжди заперечувала мама. Та Роберт лише відмахувався. Для нього розкопки були пошуками скарбів.

Увесь той ранок він працював разом з мамою у розкопаному кургані — похованні вікінгів, яке налічувало понад тисячу літ. Міліметр за міліметром, сантиметр за сантиметром вони розкопували й відчищали пензликами стародавній світ — заглиблювалися у минуле.

— Овва! — раптом скрикнула Робертова мама.

Надто голосно. І пронизливо. Підвелася. Решта археологів бігцем кинулися до неї, оточили колом.

— Що там, мамо? — запитав Роберт.

Мама підняла щось догори.

Скринька.

Мідна скринька.

Скринька епохи вікінгів.

Археологи тісним гуртом подалися до польового намету. Там зберігалися знайдені досі брошки, гребені, гостряки стріл. Очолювали процесію Роберт і його мама.

Керівник археологічної експедиції, головний консерватор Фонду старожитностей Історичного музею Осло Інґеборґ Мюкле вийшла з намету на дерев’яний поміст, аби довідатися, з чим вони прийшли.

Робертовій мамі аж руки тремтіли від хвилювання, коли вона ставила мідну скриньку на робочий стіл у наметі.

На віку скриньки були видряпані три символи:

— Неймовірно! — перешіптувалися між собою археологи.

Дехто радісно усміхався. Хтось недовірливо хитав головою.

— Що — неймовірно? — допитувався Роберт.

— Перший символ — це анкх, — пояснила мама.

— Що-що?

— Анкх — стародавній єгипетський ієрогліф, знак вічного життя, відродження. Другий символ — давньоскандинавська літера-руна ty, якою у вікінгів позначали бога війни — Тіра. Третій знак — християнський хрест, символ розп’яття Христа і його воскресіння.

— То й що? — здивувався Роберт.

— Три однаково стародавні й абсолютно різні символи не можуть поєднуватися.

— То й що? — далі не розумів Роберт.

— Усе, що не поєднується, цікаве для нас, археологів.

— А може, все ж найцікавіше те, що сховане в скриньці? — наполягав Роберт.

Мама погодилася з сином.

Дуже обережно й дуже повільно — немов цілу вічність — Робертова мама зчищала глину, а тоді сторожко підняла віко.

Дехто вражено охнув.

У скриньці лежали чотири римські монети. І рукописна карта Рима на матеріалі, схожому на телячу шкіру.

Та вражено охнути змусило археологів щось зовсім інше: прикраса. Неймовірно гарна прикраса. Осяйний трикутник:

Навіть пролежавши в касетці, у кургані вікінгів, тисячу років, прикраса виблискувала теплим полиском.

«Майже магічне сяйво», — подумав Роберт.

ФАКТИ ПРО ІЄРОГЛІФИ ТА РУНИ



Ієрогліфи — це «мальоване письмо», яким користувалися у Єгипті тисячі років тому. Абсолютно незбагненно!

Для складання слів та речень у нашій мові ми використовуємо літери.

Ієрогліфи можуть означати безліч різних речей. «Око Гора», скажімо, було символом міцного здоров'я, королівської влади й захисту від богів. Деякі ієрогліфи могли зображати людей, тварин, птахів, риб, рослини чи знаряддя праці. Це письмо знаходили по всьому Єгипту: всередині пірамід, на фасадах палаців і на статуях. Але з часом єгиптяни забули стародавній шрифт. Ніхто в світі уявлення не мав, як читати єгипетські ієрогліфи, аж до 1822 року, коли їх зумів розшифрувати француз Жан-Франсуа Шампольйон. Дослідник порівняв тексти, вирізьблені дві тисячі років тому на Розетському камені. Один і той же текст був написаний на ньому давньогрецькою та двома древніми єгипетськими мовами.



Якщо ієрогліфи — символічне мальоване письмо, то руни — літери, якими писали (чи, радше, карбували) у Північній Європі незадовго після Різдва Христового. Відомо, що рунічним, письмом володіли насамперед вікінги. Але не тільки вони, інші народи теж знали руни. Рунічна абетка називалася футарк — за першими літерами: F-U-Þ-A-R-K. Існує два футарки: старший і молодший. Старший складався з 24 рун. Приблизно до IX століття його замінив молодший футарк — спрощена версія абетки лише з 16 рунами. У Норвегії руни вийшли з ужитку в XIV–XV століттях.

Розділ II

Катакомби

Рим, кілька місяців опісля

I

Бібікання автомобільних клаксонів. Сирени. Виск гальм. Коли Роберт із мамою прибули на таксі до місця розкопок, вечірній транспортний час пік у Римі перебував у своїй найжахливішій фазі. Вони приїхали з помешкання, яке винаймали в центрі міста, навіть не розпакувавши речі після перельоту.

Біля входу на обгороджену територію прибулих вже чекав керівник експедиції. Він аж засяяв на обличчі, коли їх побачив, помахав рукою і відрекомендувався як Умберто.

«Неймовірно, — подумав Роберт. — Умберто перший археолог, який не пахне землею та потом, а смердить лосьйоном після гоління».

Умберто поцілував Робертовій мамі руку, вигукнувши при цьому співочою італійською bella donna. Прекрасна жінка. А тоді поважно поручкався з Робертом.

ФАКТИ ПРО КАТАКОМБИ

Катакомби — це підземний лабіринт, призначений для поховань. Традиція ховати померлих у печерах сягає коренями

1 2 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця катакомб», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця катакомб"