Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Дюймовочка 📚 - Українською

Читати книгу - "Дюймовочка"

445
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Дюймовочка" автора Ганс Христіан Андерсен. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Дюймовочка» була написана автором - Ганс Христіан Андерсен, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Дюймовочка" в соціальних мережах: 

У нас ви зможете скачати казку «Дюймовочка» Ганса Христіана Андерсена безкоштовно, без реєстрації та sms (смс) файлом fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (єпаб) – класичний дитячій твір, здатний розчулити навіть дорослих читачів.

Перед вами – чуттєва історія життя тендітної дівчинки, котра з’явилась на цей світ прямо з квіткового бутону. Вона змалку була не такою, як інші. В неї ніколи не було друзів. Вона росла дуже скромною та сором’язливою, боялась підійти до своїх однолітків та заговорити з ними, знайти спільні інтереси та потоваришувати.

На долю бідної Дюймовочки випало чимало випробувань. За своє коротке життя вона встигла пожити в дрімучому лісі, попрацювати в мишачій норі, побувати в компанії деспотичного крота та його жорстокої матері. Майже всюди, де б не опинилася Дюймовочка, її обожнювали. Всі, хто зустрічав її на своєму шляху, намагались допомогти крихітній героїні, захистити її перед небезпекою, обійняти, приголубити та зігріти власним теплом.

Проте Дюймовочка ніде не відчувала себе щасливою. Так продовжувалось до тієї пори, поки дівчинка не потрапила в інше королівство, де зустріла прекрасного принца. Він – такий же, як і вона. Двоє героїв закохуються одне в одного з першого погляду. Чи буде довгим їх союз і чи не захочуть розлучити їх підступні вороги? Щоб дізнатись про це, просто почніть читати онлайн казку «Дюймовочка» Ганса Христіана Андерсена українською мовою.

Казка “Дюймовочка” Ганса Андерсена.

Дюймовочка – маленька, красива і добра дівчинка, героїня однойменної казки датського поета, мандрівника та казкаря Х. К. Андерсена.

Приємного читання!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:
Жила якось одна жінка. Вона дуже хотіла мати малесеньку дитинку, тільки не знала, де її взяти. От вона й пішла до старої чаклунки і сказала їй: – Мені так хочеться мати маленьку дитинку. Чи ти не скажеш, де мені її взяти? – О! Цьому можна допомогти! – мовила чаклунка. – Ось тобі зерно ячменю. Воно зовсім не таке, як ті, що ростуть на селянських полях або йдуть на корм курям. Поклади його в квітковий горщик, тоді побачиш, що буде! – Спасибі тобі! – сказала жінка, дала чаклунці грошей і пішла додому.  Дома посадила ячмінне зерно, і одразу ж з нього виросла велика чудова квітка, схожа на тюльпан, але пелюстки були ще міцно стулені, як у пуп'янка. – Яка мила квітка! – сказала жінка і поцілувала гарні червоні з жовтим пелюстки, і тільки вона їх поцілувала, як у квітці щось тріснуло, і квітка зовсім розкрилась. Тепер було видно, що це справжній тюльпан, але всередині квітки, на зеленій маточці, сиділа крихітна дівчинка, така гарненька та ніжна! Вона була на зріст не більше дюйма. Тому її й назвали Дюймовочкою. Блискуча лакована шкаралупка грецького горіха була їй за колисочку, блакитні пелюстки фіалок – матрацом, а пелюстка троянди – ковдрою. Там вона спала вночі, а вдень бавилась на столі. Жінка ставила тарілку з водою і клала навколо віночком квіти так, щоб стеблини їхні були в воді. Вона опускала на воду велику пелюстку тюльпана, на неї сідала Дюймовочка і плавала від одного краю тарілки до іншого, а за весла їй були дві білі кінські волосини. Це було справді чудесно! Дюймовочка ще вміла співати. О, вона співала таким ніжним, милим голоском, як ніхто ще ніколи не чув. Якось вночі, коли вона лежала в своєму гарненькому ліжку, в розбите вікно вскочила погана жаба. Жаба була велика, бридка і мокра. Вона стрибнула прямо на стіл, де спала під червоним пелюстком троянди Дюймовочка. – От буде мила жінка для мого синка! – сказала жаба, схопила горіхову шкаралупку, де лежала Дюймовочка, і вистрибнула крізь вікно у сад. Там протікав великий широкий струмок. Коло берега було грузько, вогко, і там, у баговинні, жила жаба з своїм сином. У! Який він був бридкий та огидний, – викапана мати. «Квакс, квакс, брек-ке-ке-кекс!» це все, що він зміг сказати, коли побачив чарівну маленьку дівчинку в горіховій шкаралупці.  – Не говори так голосно, а то вона прокинеться! – сказала стара жаба. – І може знятися й полетіти від нас, бо вона ж легша за лебединий пух. Посадимо її посередині струмка, на широке листя латаття, воно буде для неї, такої легенької крихітки, наче цілий острів! Звідти вона не зможе втекти, а тим часом ми одремонтуємо парадні кімнати внизу, в баговинні, де ви житимете. В струмку росло багато латаття, їхнє широке зелене листя плавало по воді. Найбільший лист був далі всіх від берега. До нього й підпливла стара жаба і поставила на ньому горіхову шкаралупку з Дюймовочкою. Бідна маленька крихітка прокинулась рано-вранці і, побачивши, де вона, гірко заплакала. Навколо, з усіх сторін великого зеленого листа, була вода, і дівчинка ніяк не могла потрапити на землю. Стара жаба сиділа внизу, у баговинні, і прикрашала кімнату очеретом та жовтими водяними лілеями. Треба ж було прибрати все для молодої невісточки! Потім вона попливла з своїм потворним сином до листа, де сиділа Дюймовочка, щоб взяти її гарненьке ліжечко і поставити в кімнаті нареченої перед тим, як вона перейде туди сама. Стара жаба низько присіла у воді перед дівчинкою і сказала: – Ось мій синок, він буде твоїм чоловіком, і ви чудово житимете з ним внизу, в баговинні. «Квакс, квакс! Брекке-ке-кекс!» – от і все, що міг сказати синок. Вони взяли гарненьке ліжко і попливли з ним, а Дюймовочка сиділа й плакала одна на зеленому листі, тому що вона не хотіла жити з бридкою жабою і виходити заміж за її потворного сина. Маленькі рибки, які плавали внизу у воді, певне бачили жабу і чули, що вона казала, тому вони всі висунули голівки, щоб побачити маленьку дівчинку. Як тільки вони її побачили, їм стало дуже шкода, що така чарівна дівчинка мусить потрапити до потворної жаби. Ні, не бувати цьому! Вони зібрались навколо листочка латаття, де стояла Дюймовочка, перегризли стеблину зубами, і лист поплив униз по струмку. І Дюймовочка пливла на ньому ген далеко, тепер жаба не могла її наздогнати. Дюймовочка пропливла повз багато нових місць, і маленькі пташки, що сиділи в кущах, побачивши її, співали: – Яка гарненька маленька дівчинка! Листок все плив далі й далі, і от Дюймовочка опинилась в іншій країні. Чудовий білий метелик весь час літав навколо неї, і нарешті, сів коло дівчинки на листок, тому що Дюймовочка йому дуже сподобалась. А Дюймовочка раділа, що жаба не може її наздогнати, навколо так гарно! Сонце світило на воді. Вода сяяла на сонці, як розтоплене золото. Дюймовочка зняла з себе пояс, один кінець накинула на метелика, а інший прикріпила до листка. І листок поплив ще швидше. Раптом прилетів великий хрущ. Він побачив дівчинку, вмить схопив лапкою її за тонку талію і відніс на дерево. А зелений лист латаття поплив далі по струмку, і метелик летів за ним, адже він був прив'язаний і не міг звільнитися. О, як злякалась бідна Дюймовочка, коли хрущ схопив її і посадив на дерево. Але найдужче їй було шкода гарного білого метелика, якого вона прив'язала до листка: адже коли йому не пощастить звільнитися, він може померти з голоду. Та це не обходило хруща. Він сів з Дюймовочкою на найбільший лист дерева, напоїв її солодким квітковим соком і сказав, що вона чарівна, хоч зовсім не схожа на хруща. Потім прилетіли до них з візитом хрущі, які жили на тому ж дереві. Вони розглядали Дюймовочку, і хрущиці-панночки ворушили вусиками і казали: – У неї тільки дві ноги! Яка убогість! – У неї нема вусиків! – казали інші. – Вона така тонка в талії, фі! Вона схожа на людину! Яка вона негарна! – казали всі дами-хрущихи, а Дюймовочка була ж така чарівна! Так думав і той хрущ, який приніс її на дерево, але коли всі інші твердили, що вона погана, він теж, нарешті, повірив цьому і не захотів тримати її у себе. «Нехай іде собі, куди хоче», – вирішив хрущ. Він злетів з нею з дерева і посадив на маргаритку. Дюймовочка заплакала: їй було так гірко, що вона така негарна, і навіть хрущі не хочуть її прийняти до себе. А насправді дівчинка
1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дюймовочка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дюймовочка"