Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Біле Ікло 📚 - Українською

Читати книгу - "Біле Ікло"

206
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Біле Ікло" автора Джек Лондон. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Біле Ікло» була написана автором - Джек Лондон, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги".
Поділитися книгою "Біле Ікло" в соціальних мережах: 

До книжки увійшли оповідання зі збірки «Північні історії» та дві анімалістичні повісті Джека Лондона. У гостросюжетних творах американського письменника розповідається про виживання людини у суворих умовах Півночі. Описано дружбу і безкорисливість, підступність і зраду, мужність і відвагу, величезну силу волі й любов до життя. Автор намагається проникнути у внутрішній світ тварин, збагнути мотивацію їхніх вчинків ставлення до людей. Закони природи жорстокі, але справедливі, і людина, яка їх порушує, може навіть поплатитися за це життям.
Для дітей середнього і старшого шкільного віку.

Переказ з англійської М. Гіптенко, О. Донічевої
Ілюстрації Ніни Петенько

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 92
Перейти на сторінку:

Джек ЛОНДОН

БІЛЕ ІКЛО

Збірник

Жага до життя

Вони спускалися до річки. Той, що йшов попереду, послизнувся і мало не впав посеред каміння. Від утоми і знесилення на їхніх обличчях закарбувалася приречена покірність — наслідок тривалих поневірянь. Важкі тюки на попругах відтягували їм плечі. Аби ноша була легшою, передній надів попругу на лоба. В руках у кожного була рушниця, тож обидва йшли, згорбившись, низько похнюпивши голови і не підводячи очей.

— Якби ми мали бодай два патрони з тих, що у схованці, — мовив один.

В його млявому голосі звучала байдужість. Його супутник нічого на те не відповів і мовчки ступив у молочний потік, що клекотів поміж камінням.

Услід за першим у річку ввійшов другий. Вони не знімали взуття. Крижана вода ножем різала ноги, пальці закоцюбли од холоду. Подекуди вода сягала до колін, і обидва насилу втримували рівновагу.

Другий заточився на слизькому камені й мало не впав, але втримався на ногах, голосно зойкнувши з болю. Напевне, в нього запаморочилася голова: він похитнувся й замахав вільною рукою, ніби хапаючись за повітря. Відновивши рівновагу, він ступнув уперед, але знову похитнувся й трохи не впав. Тоді він зупинився і подивився в бік супутника: той ішов, не озираючись.

З хвилину він стояв нерухомо, про щось міркуючи, потім крикнув:

— Білле, здається, я вивихнув ногу!

Білл уперто шкутильгав далі по молочній піняві й не озирався. Другий із млявим виразом на обличчі дивився йому вслід, одначе на лиці його читалася туга, немов у пораненого оленя.

Білл тим часом вийшов на протилежний берег і шкандибав далі. Той, що стояв посередині річки, не зводив з нього погляду. Губи в нього тремтіли від хвилювання, аж заворушилися жорсткі брунатні вуса над ними. Він облизнув пересохлі од хвилювання губи кінчиком язика.

— Білле! — крикнув він.

Це було розпачливе благання дужої людини, яка потрапила в халепу, але Білл не обернув голови. Його товариш довго стежив, як він незграбною ходою, накульгуючи й спотикаючись, піднімається пологим схилом до хвилястої лінії обрію, утвореної гребенем невисокого пагорба. Стежив, аж поки Білл не зник, переваливши за гребінь. Тоді він відвернувся й повільно окинув поглядом ту ділянку світу, в якій він залишився сам.

Крізь густу імлу, яка щільною запоною оповила усе довкола, над обрієм проглядало сонце. Спираючись на здорову ногу всією вагою тіла, він дістав годинника. Була четверта година. Він не міг визначити точної дати, адже втратив лік дням. Та оскільки він знав, що стояв кінець липня — початок серпня, то був певен: сонце має перебувати на північному заході. Він подивився на південь, міркуючи, що десь там, за непривітними пагорбами, простягається Велике Ведмеже озеро, а ще, в тому ж напрямку канадською рівниною пролягає важкий шлях до Полярного кола. Річка, посеред якої він стояв, була притокою ріки Коппермайн, а Коппермайн прямує на північ і впадає в затоку Коронації та в Північний Льодовитий океан. Він ніколи там не бував, але одного разу бачив ці місця на мапі Компанії Гудзонової затоки.

Він знову пильно оглянув світ довкола, світ, у якому тепер залишився сам. Сумне видовище: низькі пагорби замикали обрій одноманітною хвилястою лінією, жодного дерева, жодного кущика чи травинки — лише безкрая моторошна пустеля довкруж. В його очах читався страх.

«Білле! — прошепотів він. — Білле!»

Він зібгався посеред каламутного струмка, ніби неозора пустеля пригнічувала його своєю незламною силою, гнітила незворушним спокоєм. Він затремтів, ніби в пропасниці, і його рушниця шубовснула у воду. Це привело його до тями. Він поборов свій страх, зібрав усі сили в кулак і, опустивши у воду руку, намацав рушницю. Посунувши тюк ближче до лівого плеча, щоб вага менше давила на хвору ногу, він помалу і сторожко попрямував до берега, долаючи гострий біль.

Він ішов не спиняючись. Попри біль, з відчайдушною рішучістю, він чимдуж квапливо дряпався на вершину пагорба, за гребенем якого зник Білл. На фоні Білла, який щойно прошкутильгав цей шлях, він виглядав ще смішніше і незграбніше. Але із вершини він побачив, що в неглибокій долині нікого немає! І його знов охопив невимовний жах. Знову поборовши його, він пересунув тюк ще далі до лівого плеча і почав спускатися в діл.

Низина була багниста, густий мох був просякнутий водою, мов губка. На кожному кроці вона чвиркала з-під ніг, і підошва із хлюпанням відривалася від вогкого моху. Намагаючись іти слідами Білла, чоловік перебирався від озерця до озерця по каменях, що острівцями вигулькували з моху.

Він лишився сам, проте не збився із шляху. Він знав: ще трохи — і він дістанеться тієї місцини, де сухі, низькі ялиці та ялини оточують маленьке озеро Тітчін-Нічілі, що означає Край Маленьких Патиків. А в озеро впадає струмок із прозорою водою. Обабіч струмка росте очерет — це він добре пам’ятав, — але там немає дерева. Він піде вгору струмком аж до вододілу. За вододілом бере початок ще один струмок, що тече на захід; він спуститься ним до річки Діз. Під купою каміння є перевернутий човник, а під ним — його сховок. Там патрони для рушниці, гачки й волосінь для вудок і маленький невід — все необхідне для полювання. А ще там є трохи борошна, шматок грудинки і боби.

Білл там зачекає його, і вони вдвох спустяться річкою Діз до Великого Ведмежого озера, а потім переправляться через озеро і вирушать на південь, хутчіш на південь, а зима наступатиме їм на п’яти; стане холодно, річку скує крига, а вони просуватимуться на південь, до першої-ліпшої факторії Гудзонової затоки, де ростуть високі гіллясті дерева і є скільки завгодно їжі.

Ось про що думав чоловік, який із превеликим зусиллям простував уперед. Хоч як важко було йому іти, та ще важче було переконати себе в тому, що Білл його не покинув, що Білл, ясна річ, чекає на нього біля схованки. А як він думатиме інакше, то немає сенсу продовжувати боротьбу, тоді слід лягти і померти. І поки ледачий тьмяний сонячний диск поволі скочувався на північний захід, він встиг розрахувати — і не один раз — кожний крок шляху, що він має подолати із Біллом, тікаючи на південь од лютої зими. Укотре він подумки перебирав запаси їжі у своєму сховку і запаси на складі Компанії Гудзонової затоки. Ось уже два дні, як він у роті й

1 2 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Біле Ікло», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Біле Ікло"