Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ» 📚 - Українською

Читати книгу - "Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»"

257
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»" автора Григорій Савич Сковорода. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ» - Читати Книгу (читати книги) 📘 Онлайн Українською Мовою 💙💛 Безкоштовно. Скачати книги у форматі PDF, EPUB, FB2 українською

0
0
00

Поезія
Електронна книга українською мовою «Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»» була написана автором - Григорій Савич Сковорода, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Поезія".
Поділитися книгою "Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»" в соціальних мережах: 

«Сад божественних пісень» створювався протягом 1757–1785 рр. «Божественні» пісні не слід розуміти буквально, хоч Сковорода і вказує, що його «Сад» проріс «із зерен священного писання». Збірка є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх автора.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:

Григорій Сковорода

Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»

Всякому місту — звичай і права…

Всякому місту — звичай і права,

Всяка тримає свій ум голова;

Всякому серцю — любов і тепло,

Всякеє горло свій смак віднайшло.

Я ж у полоні нав'язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,

Федір-купець обдурити прудкий,

Той зводить дім свій на модний манір,

Інший гендлює, візьми перевір!

Я ж у полоні нав'язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля,

Сей іноземних заводить телят.

Ті на ловецтво готують собак,

В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.

Я ж у полоні нав'язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,

З диспутів учню тріщить голова,

Тих непокоїть Венерин амур[1],

Всяхому голову крутить свій дур.

В мене ж турботи тільки одні,

Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть — як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона.

Байдуже смерті, мужик то чи цар, —

Все пожере, як солому пожар.

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь…

В город не піду багатий — на полях я буду жить…

В город не піду багатий — на полях я буду жить,

Вік свій буду коротати там, де тихо час біжить.

О діброво! О зелена! Моя матінко свята!

Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Бо міста хоча й високі, в море розпачу штовхнуть,

А ворота і широкі у неволю заведуть.

О діброво! О зелена! Моя матінко свята!

Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Ні, не хочу їздить в море задля золотих одеж,

Бо вони ховають горе, сум і страх, журу без меж.

О діброво! О зелена! Моя матінко свята!

Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Йти гидую з барабаном завойовувать міста,

Чи лякати пишним саном, щоб хилилась дрібнота.

О діброво! О зелена! Моя матінко свята!

Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Дух мій і наук не хоче, окрім розуму свого,

Крім Христа святих пророчень — раю чистого мого

О діброво! О зелена! Моя матінко свята!

Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

І нічого не бажаю, окрім хліба та води,

Вбогість я за друга маю — з нею ми давно свати.

О діброво! О зелена! Моя матінко свята!

Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Мій маєток прежаданий — спокій, воленька свята.

Окрім вічності, для мене лиш дорога ся свята.

О діброво! О зелена! Моя матінко свята!

Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

А коли до всього того гріх збороти до кінця,

То скажи тоді: якого ж треба прагнути вінця?

О діброво! О зелена! Моя матінко свята!

Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Здрастуй, любий мій спокою! Ти навіки уже мій!

Добре бути нам з тобою: ти для мене, а я твій.

О, діброво! О свободо! Я в тобі почав мудріть.

І в тобі, моя природо, шлях свій хочу закінчить.

Гей, поля, поля зелені…

Гей, поля, поля зелені,

Зелом-квітом оздоблені!

Гей, долини, і балки,

І могили, й пагорки!

Гей ви, вод потоки чисті!

Береги річок трависті!

Гей же, кучері які у дібров сих і гайків!

Жайворонок над полями,

Соловейко над садами, —

Той під хмарами дзвенить, сей же на гіллі лящить.

А коли зійшла денниця,

То прокинулася птиця.

Музика звучить навкруг, у повітрі шум і рух!

Тільки сонце визирає —

Вівчар вівці виганяє,

На сопілочку свою котить трелі по гаю.

Пропадайте, думи трудні

І міста багатолюдні!

Я й на хлібові сухім житиму в раю такім.

То яка ж та слава нині?…

То яка ж та слава нині?

Глянь на бучу в сій годині!

Ізраїле! Гідри — звіра,

Чи велика в тобі міра,

Треба зрозуміти.

Булава і скіпетр сяє,

Рано вставши, — слава злая,

Серце сповнене тривоги,

Руки зв'язані і ноги, Як минути сіті?

Нині п'яна скаче воля,

Рано вставши — марна доля.

Ізраїле! Того звіра

Де ведуть мета і міра?

Треба вже прозріти.

Шлють сирени з океану

Пісню солодко-оманну,

Бідне серце, щоб се чути,

Хоче назавжди заснути,

Не сягнувши землю.

Плоть і світ! О прірво люта!

Все в тобі наскрізь отрута,

Щелепами позіхаєш

і усе підряд ковтаєш.

Як минути сіті?

Ся пучина всіх ковтає,

Ся щелепа всіх з'їдає!

Ізраїле! Кита-звіра

Де мета, і глузд, і міра?

Плоть ту не наситиш!

Розпусти свої вітрила,

Розуму широкі крила,

Пливучи по буйнім морю,

Возведи зіниці вгору —

Шлях знайдеш правдивий.

Краще жити у пустині,

Зачинившись у яскині,

По безвіддях вік пробути,

Знадних голосів не чути.

Будь мені Іраклій тщивий

Будь Іона прозорливий.

Голови всічи зміїні,

З китової блювотини

Скочить дай на кефу.

Вже хмара пройшла. Райдуга в небі грає…

Вже хмара пройшла. Райдуга в небі грає.

Нудьга пропливла. Цілий світ любо сяє.

І весело серцю на сю чисту погоду,

Коли світу злого стиха лютий подув.

Звабливий наш світ, та для мене — пучина,

Пітьма, хмари, лід, повна суму година.

Проте вже веселка мені ясно заграла,

І щира голубка мені мир здарувала.

Печале, прощай! Прощавай, зла утробо!

Вже кволості край, бо воскрес я із гроба.

Давидова воле! Для мене кефа, земля ти,

Веселка і світло, олива, верем'я й життя ти.

Бачачи життя осього горе

Бачачи життя осього горе,

Що кипить, немов Червоне море,

Вихором напасті, туги, бід,

Я розслабнув, і жахнувсь, і зблід.

Горе сущим у нім!

Припинив я, бідний, біг свій скоро

Щоб не впасти з фараоном в море.

Вже до пристані біжу я, мчу,

Плачем, криками кричу

І здіймаю руки.

Боже! У вогні не дай згоріти!

В місті дай мені твоїм пожити —

Хай у свій не втягне слід

Блудний світ, сей темний світ!

О милості бездна!

Гей ти, пташко жовтобоко…

Гей ти, пташко жовтобоко,

Не клади гнізда високо,

А клади лиш на лужку,

На зеленім моріжку.

Яструб

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»"